Одне з найважливіших свят України у Нових Санжарах відзначили скромно: урочистою ходою та півгодинним мітингом.
На площі перед управлінням праці збираються кілька сотень новосанжарців. Деякі тримають державні прапори. Із своєю символікою приходять на захід і представники деяких політичних сил — «Фронту змін» та «Свободи». І чомусь жодного прапора «Партії регіонів». Чи то представники провладної партії демонструють, що цей захід не має носити політичного забарвлення, чи то вважають його недостатньо важливим. На користь останньої версії свідчить і те, що ні голова райдержадміністрації Сергій Шовкопляс, ні голова районної ради Володимир Левицький участі в урочистостях з нагоди Дня соборності не беруть. Можливо, це свято для них недостатньо значиме, можливо, важливі державні справи завадили. Утім, тим легше опинитися у центрі уваги селищному голові Андрію Реці.
Саме він розпочинає урочистий мітинг біля пам’ятника Шевченка. І з аркушика зачитує присутнім про акт злуки УНР та ЗУНР, який відбувся 22 січня 1919 року. На жаль, тоді об’єднання України виявилося суто декларативним. А не дозволила нашій державі вже тоді стати незалежною і соборною молода Країна Совітів. До речі, на мітингу 22 січня 2013 року було багато колишніх (і нинішніх) комуністів. Цікаво, як вони насправді ставляться до Дня соборності? До дня об’єднання країни, яку їхнє партійне керівництво ніколи не вважало самостійною.
Мітинг продовжується виступами інших представників влади. За відсутності перших осіб, новосанжарців вітають зі святом заступник голови РДА Іван Солодовник та заступник голови районної ради Віктор Моцак. Але найбільш натхненим з-поміж усіх видається виступ учителя історії Новосанжарського НВК Наталії Скирди. Вона говорить про свободу. І звертається не лише до дорослих учасників мітингу, але і, передусім, до учнів Новосанжарського НВК.
— Запам’ятайте, що найважливішим є не гроші, не статус, а саме свобода! Тому я бажаю вам свободи!
Тему свободи продовжує голова районної організації ВО «Свобода» Віталій Токовий. Він робить короткий екскурс в історію, а потім повертається до нинішніх часів. І зауважує, що соборність — це об’єднання всієї країни в одне ціле.
— Між тим, нинішня влада робить чимало кроків для роз’єднання України! — заявляє Віталій Токовий.
На завершення свого виступу він запрошує до мікрофона своїх однопартійців, які мають разом виконати пісню «Ой у лузі червона калина». Але його соратники чомусь соромляться виходити з гурту новосанжарців. І тихенько співають просто посеред натовпу. Віталію Токовому доводиться співати біля мікрофону самому. Дехто у гурті учасників мітингу сміється. Так, до виконання патріотичних пісень ми ще не готові. Утім, Андрій Река швидко пробує виправити ситуацію і пропонує на наступний захід роздати слова більшій кількості людей, щоб співати можна було разом.
Завершує мітинг благочинний Новосанжарського району отець Іван Орловський. Він говорить не стільки як священик, а більше — як історик та патріот. Та присутні на той час уже добряче замерзають під холодним січневим дощиком і слова отця Івана про любов до країни слухають не дуже уважно.
— Дякую всім за участь! Тепер можете іти на робочі місця і працювати на благо країни! — бажає наостанок Андрій Река.
— А до цього я, виходить, єрундою маявся? — іронічно зауважує працівник однієї із селищних установ. І люди радісно розходяться. Працювати на благо і думати про державу.
