Героя проводжали в останню путь декілька сотень людей, вони прийшли з букетами квітів, ставали на коліна перед труною загиблого та не могли стримати сліз.
У Полтаві в Свято-Успенському соборі вшанували пам’ять загиблого 29 серпня в Іловайську бійця батальйону «Донбас» Антона Цедіка.
27-річний Антон Цедік навчався в полтавській школі № 17, потім в ліцеї № 1. Здобув дві вищі освіти (фінансову і гуманітарну) в Києві.
Товариш Антона із батальйону «Азов» Тарас знав героя п’ятнадцять років, поминаючи його він сказав:
— Ми з ним разом навчалися, тренувалися, були в різних ситуаціях. Він завжди був мужнім, сильним. Він казав, коли ми з приводу смерті із ним розмовляли: «Не важливо де і коли, важливо як і за що». Він загинув за всіх нас, за Україну, за сім’ї кожного з нас і ми маємо дякувати йому, пам’ятати про нього, як говорять: «В серцях, де вогонь не згасне ніколи, життя триває».
Попрощатися із героєм прийшло дуже багато людей (декілька сотень), схиливши голови, із квітами вони стояли біля храму, оскільки в Свято-Успенському соборі просто не вистачало місця. Під час служби чулися відчайдушні жіночі ридання. Після поминальної служби, коли виносили закриту труну загиблого захисника, чоловіки й жінки стали на коліна, схиливши голови перед Антоном Цедіком. Траурна процесія пройшлася до перехрестя вулиці Жовтневої та Конституції. Йдучи в колоні люди неодноразово викрикували: «Герої не вмирають!», «Слава нашим матерям!». Перехожі, які в щоденних справах кудись поспішали, або просто прогулювалися, зустрівши процесію завмирали, зупинялися, вирвані із щоденних турбот вони, мабуть, розуміли, що смерть, війна, це не щось далеке, що вона поруч, кожного дня забирає українців, хлопців із мирної, тихої Полтави, що їхні тіла полягають на сході, щоб кожного дня ми мирно і спокійно могли гуляти вулицями міста.
