5 січня кобеляцькі літератори та краєзнавці обговорили питання, пов’язані з майбутнім перейменуванням вулиць у Кобеляках. Збори відбулися в читальному залі районної бібліотеки.
Участь в них взяли більше сорока чоловік. Так що, читальний зал був заповнений вщерть. На зібрання в основному прийшли фахові вчителі історії, а також літератори та люди, котрі займаються краєзнавчою роботою. Владу представляли голова районної ради Володимир Кішінський та депутати міськради Василь Мирошнеченко і Анатолій Кучеренко.
Відкрив збори Леонід Митько, котрий, власне, і виступив організатором цієї зустрічі. Леонід Борисович нагадав, що на виконання прийнятого Верховною Радою закону про декомунізацію органам місцевого самоврядування до 21 лютого 2016 року потрібно перейменувати всі вулиці та провулки, чиї назви пов’язані з комуністичною символікою. Існує й список назв, котрі необхідно змінити. Він розроблений Інститутом національної пам’яті.
Далі почалось обговорення. Присутні висловлювали свої пропозиції щодо можливих назв вулиць і провулків. Щоправда, дехто взагалі висловився проти кампанії з перейменування. Пропозицій щодо назв було дуже багато. Аким Дубина пропонував дати вулиці Куйбишева назву Козачої, лунали пропозиції вшанувати в назвах прізвища відомих земляків. Таких як Павло Загребельний, Василь Гнилосиров, Матвій Бобошко, Людмила Овдієнко, Михайло Черненко, Олег Данилець. Ціла дискусія розгорілася навколо долі вулиці Московської. Краєзнавець Юрій Попруга нагадав, що це ще дореволюційна назва. Ще із царських часів у Кобеляках залишилось дві назви вулиць: Московська й Полтавська.
А Валерій Коробчинський у своєму виступі сказав:
— У період війни перейменування взагалі не на часі. Крім того, це чергова вказівка «зверху», а не ініціатива «знизу». До речі, щодо війни. На сайті Верховної Ради й до цього часу розміщений чинний договір про дружбу з Російською Федерацією.
Алла Бажан нагадала присутнім, що в так звані комуністичні часи всі мали право отримували безкоштовну освіту та медичне обслуговування. Вона закликала:
— Не рубайте з плеча, шановні!
А ось Володимир Чернявський пригадав, що в Полтаві існує вулиця Фрунзе. Згідно із законом, вона має бути перейменована. І, що ще у 1999 році пропонував назвати її Кобеляцькою, як заповідав класик української літератури Іван Котляревський.
Не обійшлося й без демаршу. Так Михайло Самойленко демонстративно покинув зібрання. А прощаючись, закликав:
— Потрібно максимально зберегти існуючі назви. У тому числі й на честь Маркса.
Крім того, Самойленко не погодився із процедурою прийняття рішень на цьому зібранні. Адже присутні не голосували. Просто одні голосно підтримували ту чи іншу пропозицію, інші — мовчали.
Зрештою була прийнята резолюція із п’яти пунктів. Літератори і краєзнавці вирішили з метою відновлення історичної справедливості запропонувати, щоб вулицю Фрунзе в Полтаві перейменували на Кобеляцьку. Із подібною ініціативою до полтавського міського голови повинен звернутися кобеляцький міський голова Олександр Копелець. Крім того, вони висловились за перейменування вулиць, що «несуть ідеологічне навантаження». А ось назви вулиць Матросова, Маяковського, Чернишевского і Чкалова рекомендували залишити без змін. Долю Стародніпропетровької та Дніпропетровскої, швидше за все, вирішать після перейменування міста Дніпропетровськ, а питання по вулиці Островського — ще вивчатимуть.
…Наступного дня працівники «ЕХО» вийшли «в народ», щоб поспілкуватись із звичайними жителями міста і дізнатись їх думку про необхідність перейменування вулиць та інші атрибути декомунізації. Судячи із отриманих відповідей, більшість кобелячан абсолютно не переймаються проблемою декомунізації. Люди прямо заявляють, що від зміни назв у їхньому житті нічого не покращиться. Дуже багатьох хвилює, у яку суму обійдеться перейменування міському бюджету та їм особисто.
