Лілія Облап чекає на рішення апеляційного суду, бо вважає, що її чоловіка під тортурами змусили зізнатися у злочині, якого він не скоював
10 травня в Апеляційному суді Полтавської області відбудеться розгляд справи, де буде оскаржуватися вирок Новосанжарського райсуду, який визнав винним Миколу Облапа в розбійному нападі, що стався 2 вересня 2015 року у Кобеляках.
Його дружина — Лілія Облап (1987 р.н.) — вважає, що суд не звернув уваги на інше кримінальне провадження за ст. 365 КК України (Перевищення влади або службових повноважень), яке розпочала прокуратура Черкаської області стосовно можливих незаконних дій правоохоронців Кобеляк.
— Я мешкаю у Лубнах, але 15 жовтня 2015 року орендувала квартиру в Черкасах, — говорить Лілія Облап. — До мене в помешкання увійшли троє правоохоронців, які спочатку забрали у мене телефон та паспорт, в якому лежало 500 грн. При цьому вони не пред’явили посвідчень. Міліціонери допитувались, де перебуває мій чоловік, бо вони його підозрюють у розбійному нападі в Кобеляках, 2 вересня 2015 року. Я відповіла, що усі сусіди бачили мене та чоловіка тут, а не в Кобеляках. Прийшли діти зі школи, вони забрали телефон і у старшої доньки. Потім, в присутності дітей, вони почали катувати мене: давили на горло, били по пальцях зворотньою стороною електрошокеру. Потім посадили мене в автомобіль «Mercedes» чорного кольору і повезли до Дніпра. Там вони змушують мене роздягнутись та піти у воду. Погрожували мене втопити, потім почали натякати, щоб я задовольнила їхні статеві пристрасті. Ще добу один із них жив у квартирі. Потім я дізналася, що мого чоловіка разом із товаришем затримали у Золотоноші, де його із самого початку почали бити. Після затримання міліціонери пішли, але замість вибачень сказали: «Лільок, не розслабляйся, ми скоро будемо». Телефонів, кошти та паспорт так і не повернули. Пізніше, 21 жовтня, я зустрілася із чоловіком в ІТТ, в Полтаві. Він розповів, що його у Кобеляках правоохоронці били по нирках, ставали на горло ногами. Внаслідок побоїв він оглух на ліве вухо. Погрожували дітям. Під тортурами він почав усе підписувати. Того ж дня Полонський повернув телефони та паспорт. Після таких подій почалися проблеми із дітьми. Молодша донька почала упісюватись, старша — заїкатися. Пізніше мені стали відомі імена тих візитерів — оперуповноважений Кобеляцького РВ УМВС Андрій Полонський, начальник карного розшуку Олександр Книш та Сергій Бальбат співробітник УМВС у Полтаві.
Після тривалого листування із прокуратурами Полтавської та Черкаської області, із Генпрокуратурою, міліцією, поліцією Полтавщини, Адміністрацією Президента, Уповноваженим Верховної Ради з прав людини, Міністерством юстиції України прокуратура Черкаської області відкрила кримінальне провадження стосовно правоохоронців за ч.2 ст. 365 КК України. Але кримінальне провадження, як вважає Лілія Облап, стоїть на місці:
— Немає особливої надії і на Апеляційний суд у Полтаві. Вони один одного добре знають. Можливо, мені допоможе інший, київський суд. Адже я спілкувалась потім із потерпілою, вона говорить, що на неї напав інший чоловік, а не мій, фото якого я їй показала. Але судді це до уваги не беруть, як і покази мого чоловіка, який щось підписував тільки через те, щоб його припинили бити. Були погрози і на мою адресу, щоб я забрала свою заяву, але я вирішила йти до кінця, бо наша система забрала у мене та дітей годувальника на 8 років.
