Читайте також:
Ольга Коробова:«східний танець не просто екзотика, а це - танець душі»
«Я ВИРІШИЛА СТВОРИТИ ВЛАСНИЙ КОЛЕКТИВ, ЯКИЙ І НАЗВАЛА «САПНА»»
Ольга Корбова розповіла, що розпочала вивчення індійського танцю у Полтавському україно-індійському центрі «Шанті» під керівництвом Світлани Грицай.
– У 1996 році я вирішила створити власний колектив, який і назвала «Сапна», що у перекладі з індійської мови означає «мрія». Спочатку він існував на базі загальноосвітньої школи №13. Через деякий час ми почали працювати при Міському будинку культури, – говорить керівник колективу Ольга Коробова. – До репертуару нашого ансамблю увійшли класичні індійські танці в стилі бхаратнатьям, такатхак, народні, естрадні, фільмові, а також арабські танці. Особливість нашого колективу у тому, що ми 50% на 50% поєднуємо індійські танці з танцем живота.
Ольга каже що, мистецтву східного танцю навчаються люди різного віку – це і діти, і підлітки, і студенти, і молоді дівчата, жінки старшого віку. Нині у колективі вже 60 учасниць.
– Деякі учасники колективу виросли у мене на очах, бо їх батьки привели ще із дитячого садка. Тепер вони є моєю надійною допомогою у проведенні занять.
«СХІДНИЙ ТАНЕЦЬ НЕ ПРОСТО ЕКЗОТИКА, А ЦЕ – ТАНЕЦЬ ДУШІ»
– Також у нас є хобі-клас для дорослих, працюючих сімейних жінок, які відпочивають від робочих буднів і підвищують свій фізичний рівень. Та й, взагалі, у нас затримуються ті, для кого східний танець є не просто екзотикою, а – танцем душі. Він не тільки приносить естетичне задоволення, а й позитивно впливає на стан здоров’я, – зазначила Ольга.
Керівник колективу поділилася, що довгий час не намагалася поєднувати основне місце роботи і хобі. Але згодом її захоплення повністю переросло в роботу. За роки існування танцювальних груп у «Сапні» виховано багато здібних талановитих танцівниць, які неодноразово займали достойні призові місця, отримували спеціальні призи на фестивалях та конкурсах східного танцю.
– Завдяки конкурсу ми побували у різних куточках України: Одесі, Києві, Дніпропетровську, Харкові, Кременчуці. Найближчим збираємося поїхати за кордон, – говорить пані Ольга. Хочу відзначити кращих своїх учнів – це Анастасія Бурєйко, Мар’яна Баранова, Ольга Ахапкіна, Анна Прутнік, Марія Скачкова, Катерина Ємцева.
БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА:
Ольга Миколаївна Корбова народилася в місті Твері (Росія). Навчалась у місцевій школі №6. Після закінчення школи переїжджає до Полтави. У 1989-1994 роки навчається в педагогічному університеті на педагогічному факультеті за спеціальністю «Початкові класи. З 19 років розпочала вивчення індійського танцю у Полтавському україно-індійському центрі «Шанті» під керівництвом Світлани Грицай. Працювала 2 роки в Турції з показовими виступами східних танців.
У 1996 році створює власний ансамбль східного танцю «Сапна», що зараз діє при міському будинку культури. Також вона є тренером та учасником української асоціації виконавців східного танцю.
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА:
Танець живота (Belly Dance) – сучасна версія давньої форми танцю, чия історія простягається з давніх часів. Багато із його основних рухів походять від ритуалів народжуваності, свята зачаття і релігійного поклоніння Великій Матері-Богині. Протягом століть танці набували нових рухів, багато з яких запозичено із танців племен, які мандрували по всьому світу. Вони і внесли в техніку його виконання різноманітні рухи, запозичені з танців різних країн світу.
На Сході молодих дівчат навчали цьому танцю ще з раннього віку, тренуючи їх м’язи живота у підготовці до народження дитини. Більш древня історія походження полягає і тому, що танець виник для поклоніння богині, виражаючи свої емоції через ритуальні рухи.
Мистецтво танцю живота ввійшло в західний світ ще в ХІХ століття, а може і ще раніше.
3,5 тис. років тому партіархальні релігії стали домінувати і жіночий вплив ставав усе меншим, але танець живота вижив і був перетворений у розвагу. У часи Османської імперії танцівниць наймали для розваги жінок, які жили в гаремах.
З часом танець був розвинутий від розваг до художньої форми, коли рухи, що використовувалися для цього виконання надихали таких знаменитих людей сучасного танцю, як Айседору Дункан, Рут Ст. Деніс і Марту Грем. А незабаром і сам танець живота отримав фантастичну популярність, демонструючи чуттєвість, грацію, силу емоцій, мистецтво володіння тілом, заворожуючу красу жінки, яка знаходиться в екстазі танцю.
Танець живота еволюціонував разом із урбанізацією населення на Близькому Сході і Північній Африці. Він був підданий впливу культур різних країн і результатом стали зміни в стилі його виконання. Стиль змінювався під впливом Заходу, танців Греції, Туреччини, Північної Америки, Персії (змієвидні рухи), Індії (рухи голови) та інших країн Близького та Середнього Сходу.
На сьогодні відомо понад 50 стилів східного танцю bellydance. Існує 8 основних шкіл: турецька, єгипетська, пакистанська, ботсванська, тайландська, бутанська, аденська, йорданська, а також велика кількість менш відомих шкіл. Найбільшої популярності в світі набули єгипетська і турецька школи bellydance.
Спеціалісти вважають, що танець живота зміцнює здоров’я та продовжує молодість. Цей танець змінює жінку як зовні, так і внутрішньо, адже під час танцю виділяються позитивні емоції, зміцнюється позитивне світосприйняття.
Крім того, здавна відомо, що танці володіють надзвичайно сильною енергетикою. Танцюючи його жінки просто «розквітають» на очах. А все тому, що він доводить просту істину: зовнішня краса безпосередньо залежить від внутрішнього стану і від усвідомлення жінкою її неповторності. І розкривається ця неповторність за допомогою занять східними танцями.
Додати коментар
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном
