Події з проникненням в Україну колишнього грузинського президента, на мою думку, засвідчують, що у вітчизняній політиці нічого не змінюється. Як і раніше, політтехнологи використовують стару технологію під умовною назвою «Прихід Месії». Народу являють гнаного і голодного, репресованого владою, на яку ображається простий люд. Паралельно гнаний і голодний вчергове заявляє, що знає причину всіх бід і, що головне, знає рецепт, як вилікувати українське суспільство і державу. Рецепт старий і вже неодноразово озвучений: побороти корупцію, одночасно у когось щось забравши і між усім народом поділивши.
Колись за схожим сценарієм до влади привели Ющенка. І, здавалось, приклад Віктора Андрійовича, його «блискуче» президентство, мало б стати своєрідним щепленням. Але, напевне, не стало, раз політтехнологи намагаються знову втелющити українцям чергового месійку. Хоча, можливо, справа в дефіциті ідей серед людей, котрі керують політичним процесом в Україні. Не можуть вони нічого нового придумати і тому «ліплять» гнаного і голодного праведника та революціонера з Саакашвілі.
Чи вийде щось із того роя? Подивимось. Люди, яких вважаю адекватними і з якими спілкуюся, усі, як один, обурюються проектом «повернення Саакашвілі». Але є й такі, хто вже готовий повірити в новоявленого Месію.
Між тим, у політиці месій і праведників просто не буває. Чому? Напевне, тому, що пророки і святі в основному говорять про спасіння душі, а політики — про порятунок батьківщини, націю понад усе, соціальну справедливість. Пророки звертаються до однієї окремо взятої людини, а політики — до народу. Різниця дуже принципова. Скільки можна заробити на одній людині? Копійки. Чи може одна людина привести до влади на виборах? Ніколи. Зовсім інша справа — народ. На ньому і заробиш, і до влади прийдеш.
Напевне, саме через це і немає праведників ні у вітчизняній, ні в будь-якій іншій політиці. Непоєднувані це речі. Можна, звичайно, згадати приклади Махатми Ганді чи Вацлава Гавела. Але, думаю, і про них ми всієї правди не знаємо.
Цілком можливо, що проект «повернення Саакашвілі» стане своєрідним лакмусовим папірцем, перевіркою українського суспільства на здатність робити висновки з помилок. Якщо зможуть українці «вбити Месію», точніше, свою наївну віру в його прихід, то це означатиме, що якісь позитивні зміни у свідомості відбуваються. Купляться… Ну що ж, теж трагедії не станеться. Місця і роботи в Данії, Польщі, Албанії та Румунії ще вистачить.
