Коли всі воїни-афганці зайняли місця у залі, у президію піднялися районні чиновники. Вони по черзі виходили на трибуну та вітали колишніх воїнів із визначним днем. Першим це зробив голова Новосанжарської РДА Микола Долина. Для нього це свято є насправді дуже близьким, адже він, як і десятки інших жителів району, виконував у Афганістані інтернаціональний обов’язок. Микола Іванович привітав присутніх зі святом, побажав завжди пам’ятати про ту історію, яку вони колись творили разом. А також вручив Почесні грамоти районної державної адміністрації Сергію Найдьону, Валерію Калашнику, Юрію Грицаю, Василю Жовтяку, Олександру Кобі та Анатолію Чабану.
Наступним вийшов до мікрофона заступник голови районної ради Борис Федоренко. Він згадав країну, якої зараз вже немає, але за яку тоді воювали присутні у залі солдати. А також побажав воїнам-інтернаціоналістам здобувати перемоги і у мирному житті. І наостанок вручив відзнаки голови Новосанжарської районної ради «Іменний годинник» — Івану Брану та Любові Божинській, Почесні грамоти районної ради — Владиславу Кондрашову, Григорію Жмурському та Анатолію Голдобіну, Подяки районної ради — Івану Одинюку, Олександру Курочці та Олександру Соболю.
Селищний голова Андрій Река згадав довгі роки війни в Афганістані та тих матерів, які з хвилюванням очікували повернення своїх синів. По закінченні промови новосанжарський мер вручив Почесні грамоти селищної ради Віталію Глушку та Миколі Біловоду. Мав отримати таку ж грамоту і Олександр Брижань, але буквально напередодні він потрапив у реанімацію. Сподіваємось, мужній воїн-інтернаціоналіст швидко одужає та отримає заслужену відзнаку.
Наприкінці виступу Андрій Река звернувся до воїнів‑афганців із проханням. Він нагадав, що у новозбудованій п’ятиповерхівці по вулиці Шевченка мав отримати квартиру і Михайло Коркішко. Але чомусь опинився поза списками. Андрій Олександрович прохав у колишніх воїнів дозволу від їх імені послати до Кабміну телеграму. А в ній — попрохати уряд викупити для Михайла Васильовича одну квартиру із тих дванадцяти, що лишилися у власності інвестора. Присутні проголосували за таку пропозицію одноголосно.
Останнім вітати своїх бойових побратимів вийшов сам голова районної організації воїнів‑інтернаціоналістів Михайло Коркішко. Він, зокрема, зазначив:
— Святом цей день назвати не можна. Це просто дата. Головне, щоб наших хлопців більше ніколи не посилали на війну!
Після закінчення урочистої частини на афганців очікував невеличкий концерт, влаштований викладачами та вихованцями Новосанжарської дитячої музичної школи. Своїми виступами порадували глядачів Інна Синягівська, Аня Охрей, Аня Дев’ятко, Юлія Яценко та Світлана Яремко. Виконувались всі композиції під майстерний акомпанемент Василя Болтушенкова.
Після урочистостей в адмінбудинку афганці колоною пройшли до Парку Перемоги. Там, біля пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам Новосанжарського району, відбувся урочистий мітинг. Після його закінчення до підніжжя обеліску поклали квіти. А потім інтернаціоналісти такою ж дружною колоною вирушили до одного з новосанжарських кафе, де на них вже чекали солдатська каша та бойові «сто грамів». Один з афганців затримався біля пам’ятника дещо довше за інших, задумливо постояв і сказав:
— Вже двадцять років минуло. А начебто війна була лише вчора…
