Ще в понеділок збирався написати редакційну на іншу тему. Вона мала стати своєрідним продовженням попередньої: про закінчення літа і рецепти щасливого життя. Але потім на очі потрапила стаття про те, що Міністр освіти Лілія Гріневич вбачає причину фактичного провалу старту проекту нової української школи в бездіяльності органів місцевого самоврядування. Мовляв, у них на рахунках лежить ціла купа грошей, а вони не хочуть віддати їх на придбання необхідного обладнання для навчальних закладів.
Ну, пані Гріневич, швидше за все, помиляється у своїх оцінках. Не так уже й багато грошей залишається на рахунках районних та інших рад. У обласних бюджетах грошики таки «водяться», у великих містах теж. А, скажімо, районні ради — у більшості своїй бідні, як церковні миші. Не є виключенням і Кобеляцький район. Він, по суті, — дотаційний.
Тому заяви київських чиновників про величезну кількість грошей, що «маринуються» на рахунках рад базового рівня, є, м’яко кажучи, перебільшенням або банальним маніпулюванням цифрами. Але…
Де в чому пані Гріневич, на мій суб’єктивний погляд, має рацію. От візьмемо, скажімо, наш рідний район, рідне місто. Протягом останнього року що в Кобеляках, що в районі взялися за розвиток туризму. Гроші з області отримали, свої виділили, купили кліток для тваринок, тумбу з показчиками туристичних маршрутів збираються облаштовувати. Усе добре. Туризм — понад усе! Шведи, німці, французи та інші вже пакують чемодани і моніторять курс гривні, щоб поїхати до Кобеляк і району.
А тепер — без сарказму. Є такий медичний препарат, що має назву «Металізе». Він досить часто, майже постійно, використовується при гострих випадках інфаркту міокарда. При інфаркті, як відомо, люди досить часто помирають. В Україні — дуже часто: від серцево‑судинних хвороб українці мруть набагато частіше, аніж від онкології.
І от згаданий «Металізе» у 80 відсотках випадків після його застосування забезпечує виживання людини. Грубо кажучи, він розчиняє тромб, не дає тканинам відмерти і в людини з’являється шанс на життя. Зараз цей препарат коштує близько сорока тисяч гривень за ампулу. Для порятунку хворого достатньо однієї вчасно зробленої ін’єкції. Про це вам не те, що лікар, а й будь-який фельдшер, котрий працює на станції невідкладної допомоги, може розповісти.
І от читаю я, що місцеві обранці народу, який масово вимирає і виїжджає з цієї країни, витрачають народні гроші на клітки та тумбочки і тихенько… Не знаю, яке й слово вжити.
Їду з Комендантівки до Кобеляк на «Форд Фієста» довше, аніж 15 років тому їхав на ВАЗ-2105, і знову тихенько… Яма на ямі, після поїздки — обов’язково на СТО, диски рихтувати.
Депутати, ви ж є нормальними, адекватними людьми (пишу без грама іронії). У вас в районі і місті немає доріг, у вас не вистачає ліків для порятунку ваших виборців, а ви у цей час клітки та нікому не потрібні тумби купляєте! Показчик маршрутів вони установлять. Це у той час, коли в потенційних туристів є смартфони із Гугл-картами та іншими додатками.
Узагалі, коли я чую про туристичні кластери та іншу ахінею, то розумію, що цій країні підписують смертний вирок, як сильній і багатій державі. І підписують не лише десь там, у світовому закуліссі, а тут, на місцях. Промисловості немає, науки немає, технологій немає, робоча сила виїжджає. А ті, хто залишаються, будуть на півнів і мавп у клітках дивитися. А на них, на тих, хто залишається, приїжджатимуть дивитися європейці та американці. Як на індіанців у резерваціях. Тільки ті в пір’я вбираються, а ми — у вишиванки. Блискуча перспектива відкривається.
Розумію, що пишу сердито і неполіткоректно. І дехто з депутатів навіть із почуття образи не буде сприймати зміст цього тексту. Ну, вибачте мене за емоції. А потім сядьте і подумайте. Ваші ж виборці і працівники виїжджають і вимирають. Про себе, хоча б, подумайте. Китайці сюди працювати вже не приїдуть, їм у Китаї більше платять. А як приїдуть, то вже не на вашу, а на свою, китайську, землю. А ви у кластери граєтесь.
Що пропоную? За 600 туристичних тисяч можна купити 15 доз «Металізе». 15 життів майже гарантовано врятуєте.
