У День Збройних Сил України військовослужбовців та волонтерів Чутівського, Карлівського, Машівського, Новосанжарського, Кобеляцького та Козельщинського районів привітав зі святом народний депутат України, екс-комбат добровольчого батальйону Артем Вітко.
Народний обранець вручив їм почесні відзнаки громадської організації «Народний захисник».
Справжній чоловік передусім має бути захисником
У залі вони сиділи пліч-о-пліч – воїни АТО і волонтери. Молоді та сивочолі, більшість – у військовій формі, з орденами й медалями, усміхнені, доброзичливі і надміру серйозні. Їм довелося на своїх плечах нести тягар війни, загартовуватися у боях із російськими окупантами, плекати міць Збройних Сил України.
Свято почалося із фронтових українських пісень, чимало з яких народжувалося в окопах між боями. Борис Ярошенко із Кобеляк – лауреат фестивалю «Пісні народжені в АТО» виконував свої твори під гітару. Він служив у 90-му окремому десантному батальйоні ім. Івана Зубкова. Присутні у залі слухали, затамувавши подих, на очах багатьох бриніли сльози.
– У душі назавжди закарбувалося наше військове братство, – ділиться міркуваннями Борис Ярошенко. – На фронті було нелегко, але душа відпочивала. Усе побутове, несуттєве відходило на задній план. Там – життя або смерть. Ти сьогодні прикриваєш спину товаришу, завтра – він прикриває твою. Якісь непорозуміння, суперечки стають непотрібними й недоречними.
– У країні складна ситуація – війна продовжується, – приєднується до розмови ветеран АТО із Чутового Володимир Юрьєв. – Треба буде ще взяти зброю до рук – зроблю це не замислюючись. У мене – син і донька. Якось вони запитали: «Тато, ти нас захищатимеш?» Я ж не скажу їм: «Та ні, дітки, сидітиму вдома». Звичайно, родина хвилюється, але справжній чоловік передусім має бути захисником.
Воїни радіють кожному нашому приїзду
У перші місяці війни, коли на Донбасі було особливо складно з продовольством, одягом, амуніцією, наших хлопців всіляко підтримувала численна армія волонтерів. Свою благодійну справу продовжують виконувати і зараз.
– Із 2014 року їздимо до воїнів на передові рубежі, – розповідає волонтер із Кобеляк Тетяна Вільхова. – І обов’язково допомагатимемо, доки це буде потрібно. На Донбас возимо все, про що нас просять – форму, одяг, рації, генератори, інструмент. Півроку тому – бінокль, який передав нам народний депутат Артем Вітко. А ще готуємо смачну домашню їжу: вареники, холодці, налисники. На Новий рік обов’язково повеземо олів’є. Воїни завжди радіють кожному нашому приїзду.
– Ми побували у багатьох військових частинах, – говорить волонтер із Карлівки Валерій Петренко. – Є що пригадати. Найбільше ж запам’ятався такий випадок: приїхали ми до однієї бабусі. Вона каже: лізьте на горище, там – валянки і кожухи. Це був одяг 60-х років минулого століття. Відвезли у Краматорськ. Минуло 4-5 місяців. Знову потрапили туди. Командир дуже дякував, адже хлопці вистояли у привезених валянках і кожухах цілу зиму на постах. Здається, невелика допомога, але запам’яталася на все життя.
Головне покликання – захищати батьківщину
– Коли країна в небезпеці – люди кличуть на допомогу Бога і солдата, – наголошував полтавський народний депутат-захисник Артем Вітко. – Зараз Україні нелегко і вона кличе нас – військових, волонтерів, усіх, хто не байдужий до долі своєї держави. Із власного досвіду знаю, як важко служити в армії. Але ніколи не жалкував, що обрав професію військового.
– Артеме Леонідовичу, на Вашу думку, запровадження воєнного стану в Україні було необхідним кроком?
– Безумовно. Адже Росія у нейтральних водах обстріляла наші кораблі, захопила в полон українських моряків. Це – пряма, відверта агресія. І не відповісти з боку Верховного Головнокомандуючого, вважаю, було б зрадою для України. Відтак, я особисто голосував за введення воєнного стану. І дуже прикро, що дехто із полтавських народних депутатів взагалі проігнорував прийняття цього важливого рішення.
– Тобто ситуація на кордоні залишається напруженою?
– Росіяни зосередили неподалік близько 80 тисяч своїх військовослужбовців, 50 ударних літаків та 250 гелікоптерів. Тому, вважаю, території, що межують із Росією, мають бути готовими до найгіршого розвитку подій.
– Україна має сили дати відсіч збройній агресії?
– На деякий час у нас сили є навіть для повномасштабних бойових дій. Але вести швидку сучасну війну без суттєвої підтримки західних партнерів Україна не зможе. На жаль, Росія переважає нас у багатьох позиціях.
– На своїй сторінці у Фейсбуці Ви написали, що зібрали рюкзак і готові при потребі повернутися на фронт…
– Це, дійсно, так. До речі, я закликав і колег-депутатів поступити таким же чином. Чесно кажучи, великого ентузіазму з цього приводу у багатьох із них не побачив. Я ж залишаюся передусім військовим і вкотре повторюю, що у Верховній Раді перебуваю у відрядженні. Головне моє покликання у житті – захищати батьківщину!
