Тема президентських і парламентських виборів поступово відходить на задній план. Життя не стоїть на місці, кожного дня з’являється нова і нова інформація. Та, зрештою, не президентом і парламентом єдиним живе людина. Тим більше, що українці своїм правом скористалися, дали шлях новій владі, і зараз залишається трішки почекати і побачити, як вона, та нова влада, скористається наданими їй унікальними, як для України, можливостями. Думаю, що вже до Нового року можна буде робити перші висновки.
Між тим, політичне життя, як і життя в цілому, не зупиняється. І на перший план поступово виходить політика місцевого масштабу. Мова навіть не про те, хто очолить «осиротілі» на певний проміжок часу райдержадміністрації. Функція цих органів влади із кожним роком зменшувалася. І логічно було б припустити, що нові реформатори взагалі ліквідують РДА. Та поживемо — побачимо. Говорити перед виборами — це одне, а в реальному житті все може відбутися із точністю до навпаки.
Більш цікавим, аніж доля РДА, є питання про подальший розвиток процесу децентралізації. Зокрема — чи буде продовжена епопея із створенням об’єднаних громад. І якими вони будуть. Ось тут нас чекає багато цікавого. І певний рух у цьому аспекті суспільного життя вже почався.
Днями у невеличкому селі Марківка Кобеляцького району відбулося одразу дві події. Жителі села зійшлися на свої збори, а сільські депутати провели сесію. І в обох випадках проголосували за об’єднання з Кобеляками. На перший погляд — нічого особливого. Але це — лише на перший погляд і лише для тих, хто й до цього часу наївно думає, що все вирішує якийсь міфічний народ.
Насправді ж, усе зовсім не так. А народ вирішує лише так, як йому нав’яже свою волю та чи інша група ініціативних людей. Захочуть «люди» — і народ буде прагнути одного, передумають «ляльководи» — і все зміниться. У тому числі і в бажанні об’єднуватися, приєднуватися чи роз’єднуватися.
Для того, щоб мене не обвинуватили в пустослів’ї, приведу ще досить «свіженький» приклад із реального життя. У минулому році мала бути створена Кобеляцька об’єднана громада. Жителі і депутати села Красне, які перед тим дружно відмовляли Кобелякам у взаємності, у один прекрасний момент вирішили погодитися на пропозицію «руки і серця» від райцентру. У міськраді вже готувалися могоричі запивати. Аж раптом через кілька днів красняни раптово передумали і в останній момент знову вручили кобелячанам гарбуза, відмовившись від об’єднання.Чудеса та й годі. Ну як можна пояснити таку раптову і швидку зміну настроїв народу та його обранців?
А пояснення просте. Кілька «потужних» чоловіків перед тим зустрілися і поговорили. І домовилися створити громаду. При цьому, по меншій мірі двоє із цих потужних чоловіків думали її в наступному очолити. Але потім один зрозумів чи отримав адекватну інформацію щодо своїх шансів на потенційних виборах. І хатка хутко впала.
От і в Марківці відбулося щось не зовсім зрозуміле. Місцевий народ, який вперто і принципово відмовляв усім у пропозиціях створити громаду, із якогось доброго дива раптом сам почав виявляти ініціативу. І вирішив об’єднатися із Кобеляками. Хоча за діючим законодавством це неможливо. Адже в Марківки із Кобеляками немає спільної межі. Виходить, що люди проголосували «про всяк випадок», а раптом закон змінять чи межа з’явиться. Ви у це вірите? Я — ні.
Найімовірніше, що починаються якісь підкилимні ігрища. Усім потужним чоловікам і жінкам зрозуміло, що посада голови РДА з кожним днем ставатиме все нікчемнішою. Автор, до речі, про це писав ще на початку процесу створення громад. Справжня влада і гроші (які можна: а) використати на благо народу; б) використати трішки на благо, а більше вкрасти; в) просто вкрасти) будуть сконцентровані в руках голів громад.
І от зараз ми стаємо свідками боротьби за те, щоб очолити «ласу» громаду. А яка найбільш «жирна» в нас громада? Безумовно — Кобеляцька. Це навіть при тому, що місто Кобеляки в стратегічній (10–15 років) перспективі приречене на занепад. Обмине райцентр дорога — і не одразу, але містечко втрачатиме в усьому. Ну хіба що німецькі та норвежські пенсіонери сюди жити потягнуться зі своїм «довгим» євро.
Та все ж… Усе ж, Кобеляки поки що будуть найбагатшими. А якщо зможуть знищити Бутенківську громаду, то такими й залишаться.
І от зараз під девізом «Один район — одна громада» починається підкилимна боротьба за владу в Кобеляках.
Події в Марківці — перший дзвіночок. Одночасно із ними в Полтаві на одній із нарад представники Кобеляцького району озвучили своє бажання бачити «єдіний і нєдєлімий» район. А ось міський голова, будучи на тій же нараді, резонно обурився. Мовляв, його і кобелячан не запитали, чи прагнуть вони отого «нєдєлімого».
Міського голову можна зрозуміти. Він чітко усвідомлює, що має в Кобеляках міцну позицію перед виборами. Частина кобелячан його ледве не обожнюють. Майже, як Зеленського. І ця позиція може ще зміцніти після того, як міський голова отримав несподіваний бонус від Кабміну у вигляді майже восьми мільйонів гривень на розвиток. Ці гроші він зможе успішно «закатати» в асфальт, постеливши у дворах, де живуть його прихильники, пішохідні доріжки. Тут два в одному — і прихильність виборців можна зберегти, і пару «лямів» «відкатів» отримати. На покупці потрібного місту сміттєвоза чи іншої техніки так не заробиш.
А ось у багатьох селах кобеляцького міського голову відверто не люблять. І чим більше таких сіл увійдуть у об’єднану громаду, тим менше в нього шансів на виборах.
У той же час, з’являються шанси в інших потужних людей. Одним вигідно, щоб була створена громада в межах існуючого району, іншим — щоб до Кобеляк приєдналися кілька сільрад. Першим потрібно при цьому ще і «з’їсти» Бутенки з їх громадою. Адже з тією ОТГ мрії про єдиний район залишаються лише мріями.
А ось бутенківському голові і його депутатам доведеться добряче почухати лоба і напружитися, щоб до них ще хтось приєднався. У іншому випадку, таки «з’їдять».
Так що пристрасті «кипітимуть» ще ті.
Але вирішить усе... народ. Жартую звичайно.
