Земля під летовищем, з якого колись злітали знамениті «кукурузники», уже опинилася в приватній власності. І зараз потужна техніка знімає асфальт на старому аеродромі.
Колишній підгорянський аеродром уже протягом кількох десятиліть перебуває в занедбаному стані. У основному там росли карантинні бур’яни. А за призначенням злітну смугу використовували лише екстремали: із неї злітали парапланеристи та влаштовували нічні змагання любителі автоперегонів.
Але днями місцеві жителі помітили на колишньому летовищі потужну будівельну техніку. За допомогою неї невідомі люди знімали шар асфальту і складували його, асфальт, поруч.
Один із таких свідків події зателефонував до редакції.
Чоловік повідомив:
— Воно то й не моє діло. Але душа болить, коли бачиш, як руйнують нашими батьками зроблене. Поїдьте на Підгору, подивіться і напишіть, що там робиться. Не буде вже аеродрому, розбирають.
У вівторок ми завітали в село Підгора. Перший візит був зроблений до Ірини Пищити, яка виконує обов’язки сільського голови. Ірина Іванівна підтвердила, що й до неї вже зверталися люди із проханням пояснити, що ж відбувається із колишнім летовищем. Посадовець уточнила:
— Наскільки мені відомо, після банкрутства колективного сільгосппідприємства «Прапор» один із чиновників, який займався процедурними бюрократичними питаннями, викупив будівлю, розташовану на колишньому аеродромі. І все. А там 12 гектарів землі, колишньої колективної власності. Про якісь зміни форми власності тієї земельної ділянки, купівлю-продаж, мені не відомо.
Вияснивши диспозицію, ми сіли в редакційний автомобіль і поїхали на об’єкт, точніше — на територію, на котрій колись знаходився аеродром. Якоїсь дуже жвавої діяльності на колишньому летовищі ми не уздріли. На асфальтовій дорозі стояли вантажні автомобілі і самохідний механізм, за допомогою якого знімали асфальт. На одному з автомобілів була намальована емблема фірми «Новатор». Вона відома жителям Кобеляцького району, як підприємство, що займається асфальтуванням доріг.
Чоловіки, які сиділи в ГАЗелі, привітавшись, у один голос заявили, що вони лише виконують чиєсь замовлення згідно угоди.
Один із них запевнив:
— Там із документами все в порядку. Із сільською радою все узгоджено.
На що Ірина Пищита відреагувала:
— Як це узгоджено? А нічого, що я, як виконуюча обов’язки сільського голови, нічого про ці роботи не знаю? До нас ніхто не звертався.
Зрештою, вирішили чекати представника фірми-підрядника. Молодий хлопчина, який з’явився через кілька хвилин, сказав:
— Зараз приїде ще один представник. Документи в нього.
Дійсно, через невеликий проміжок часу з’явився «ще один представник», трішки старший за першого. Він, у свою чергу, заявив:
— Документи в порядку. Але вони не в мене. Мені скинуть їх на Вайбер і я їх покажу сільському голові.
…Коли ми з Іриною Пищитою поверталися до сільради, то, обговорюючи ситуацію, визнавали її досить підозрілою. І дуже сумнівалися в тому, що сільському голові привезуть якісь документи. Але вирішили почекати і не викликати на місце події поліцейських.
Через три години ми зв’язалися з Іриною Пищитою. Вона розповіла:
— Приїжджали ж ті хлопці в сільраду. Показали фото документів. Потім ми поїхали до державного реєстратора, щоб той перевірив достовірність деяких документів. Виявилося, що все правильно. Ті 12 гектарів землі під колишнім аеродромом уже є приватною власністю. Оформив правочин кременчуцький нотаріус. Ну а на своїй землі приватник може робити практично все, що захоче.
Звичайно, редакція спробує вияснити, як колишня колгоспна земля стала приватною власністю і що там будуть робити після того, як вивезуть асфальт. Але… Як кажуть, «Дожени та пхни».
