Читачі «ЕХО» ще повинні пам’ятати про дві події, які не так давно трапилися в Кобеляцькому районі і про котрі ми писали на сторінках тижневика. Мова йде про долю хворого верблюда з міського екопарку та поневіряння жителів села Єднання, що на території Підгорянської сільської ради. У процесі висвітлення цих подій і з’явилися думки, які стали підставою для написання цієї редакційної.
Нагадаю, про що йдеться. Уже більше місяця жителі села Єднання залишаються відрізаними від газопостачання через те, що хтось із задіяних на будівництві автодороги Дніпро — Решетилівка структур просто не звернув увагу на те, що в процесі робіт шляховики грубо порушили техніку безпеки і розкопали підвідний газопровід. Ну, газовики, реагуючи на це, взяли й перекрили подачу газу по ньому.
А кілька днів тому зоозахисники звернули увагу громадськості на те, що верблюд, який жив у кобеляцькому міському зоопарку, перебуває в жахливому стані. Тварина була дуже худа і, судячи зі свого вигляду, хвора.
Під час невдалої спроби блокування дороги, яку анонсували, але не втілили в реальність жителі Єднання, одна жінка промовила таку фразу:
— Потрібно писати і дзвонити на телеканали. Нехай приїдуть і нас покажуть. Може тоді хоч щось робити для нас почнуть.
Тоді автор цієї статті промовчав. Але на язиці крутилося наступне:
— Рібят, та на фіг ви не потрібні усім тим центральним телеканалам. Вони майже всі вчора були в Кобеляках, про верблюда сюжет знімали.
Дикувата ситуація, чи не так? Це — м’яко кажучи. Знімати сюжет про одного, нехай і нещасного, верблюда злетілися журналісти з усієї України. У ситуацію втрутилися навіть міжнародні зоозахисні організації. І в результаті, верблюда швиденько вивезли в харківський зоопарк, де, будемо сподіватися, його таки вилікують.
А от доля сотні людей, які не зі своєї вини залишилися без газу, по великому рахунку, нікому не цікава. Що ж, такі вони, суворі реалії світу Ютуба, Фейсбука та Інстаграму. Світу потрібна картинка, світу цікаве щось оригінальне, на що можна дивитися, роззявивши рота. От худющий верблюд, який може здохнути, таку картинку дає. А десяток селян, які просто говорять із чиновниками, — ні.
І по великому рахунку, суспільству споживання не цікава ні доля верблюда, ні доля селян. Йому цікаво споживати картинку, переварюючи м’ясо чи пиво.
Можна обурюватися такою ситуацією, можна закочувати очі під лоба і лементувати про те, куди ж котиться цей світ. Але це нічого не дасть. І якщо світ споживання інформаційної картинки переміг, то потрібно це використовувати. Читай — влаштовувати дійство.
Безумовно, було б краще, аби в цьому світі «рулили» закон і елементарна людська порядність. Щиро сподіваюся дожити до таких часів в Україні. Але поки що…
Поки що селяни із Єднання залишаються без газу. Тому що по «старорежимному» думають, що вони комусь потрібні, що хтось за них побореться, за їх права.
P. S. У вівторок і середу в Кобеляках мали відбутися чергові наради щодо відновлення газопостачання до Єднання. Ми повідомимо про їх результати. І про чергову «нову» дату пуску газу до людських осель. Хоча такими темпами швидше харківський верблюд одужає, аніж люди справедливості доб’ються.
