Одразу хочу попередити, що мова в цій статті йтиме не про модну в останні два роки хворобу. А про гроші. Точніше, про те, як до них ставляться, як ними розпоряджаються в залежності від інтересу.
Інтерес до грошей, як і вони самі, може бути різних видів. У даному випадку поговоримо про приватні та громадські гроші та інтереси.
Думаю, що читачі «ЕХО» звернули увагу на кілька останніх публікацій у газеті, в яких мова йшла про операції з нерухомістю в маленькому містечку Кобеляки.
Трішки нагадаю. Не так давно ми повідомляли про продаж будівлі в центрі містечка. Конкретніше — про будівлю колишнього управління статистики. У свій час, крім власне статистиків, там ще й відділення Держказначейства розміщувалося.
І от, вирішила держава, у чиїй власності була та будівля, її позбутися. Двоповерховий будинок площею в 500 «квадратів» із гаражами виставили на аукціон за «смішні» 36 тисяч гривень.
Логічно, що бажаючих придбати велику будівлю в хорошому стані та ще й центрі нехай і депресивного, але містечка, виявилося багато. У результаті торгів, за будівлю запропонували аж п’ять мільйонів гривень. Ми повідомляли про це в публікації «Майно управління статистики придбали за 5 мільйонів» (№27(926) від 08.07.2021).
Про цю «перемогу» малої приватизації хто тільки не повідомляв, аж до центральних ЗМІ дійшло. Ще б пак, ефективна держава ефективно позбавилася від свого майна, піднявши ціну на нього аж у 139 разів! А той факт, що початкова ціна на добротну будівлю була занижена до мізерності, нікого особливо не турбував.
Хоча ціна в 5 мільйонів для Кобеляк одразу видалася підозріло високою. Адже в будівлю потрібно було ще вкладати гроші. А потім щось із нею робити. Під квартири переобладнувати і продавати чи під офіси. І це в той час, коли в Кобеляках вистачає бажаючих позбавитися від уже відремонтованої і пристосованої під певні потреби нерухомості за менші гроші.
Підозри справдилися. Як виявилося, п’ять «лямів» за будівлю ніхто не заплатив, і її виставили на повторний аукціон. І на ньому підприємець із Лубен «дав» цілком реальні 600 тисяч гривень. Цього разу Полтавська ОДА і ЗМІ про «перемогу» вже не кричали.
Для порівняння
Усе написане вище було нагадуванням для того, аби ви могли порівнювати з тим, що буде написане нижче.
Отже, паралельно в містечку Кобеляки з легкої руки міського голови Копельця почалася кампанія із забезпечення житлом медиків.
Житло для медиків — справа свята, що й казати. Медиків, особливо таких, які можуть відрізнити грижу від грипу, в Кобеляках хронічно не вистачає. Кажуть, що не хочуть працювати в містечку, бо ніде жити. Хто так каже — невідомо. Але кажуть, що кажуть.
І наміри міської влади забезпечити медиків житлом можна назвати благими. Але нагадати при цьому, куди ж саме веде дорога, вимощена цими самими благими намірами. А саме туди, швидше за все, «новий курс» міськради і веде. Хоча, якщо істинний задум є таким, як його трактують так звані «злі язики», до яких належить і автор цієї статті, то задум міськради і людей, до неї наближених, є дійсно благим. У тому сенсі виразу, що в них усе вийде і задум здійсниться. Читай — хтось вигідно продасть нерухомість.
От давайте поміркуємо разом. Депутати, керуючись лозунгом «Все для медиків, все — для перемоги», дружно проголосували за те, щоб купити будівлю колишнього управління статистики за 2,2 мільйона гривень (під житло для медиків знайшли іншу будівлю). І зробити з неї житловий будинок на шість однокімнатних квартир.
Але ж два з гаком «лями» міська влада збирається заплатити зовсім не за готове житло. Будь-який будівельник без проблем порахує, що переобладнання адміністративного будинку під багатоквартирний обійдеться в суму, не меншу вже озвученої. І в результаті, міська рада витратить «на житло для медиків» мільйонів п’ять.
А тепер давайте поділимо п’ять мільйонів на шість, тобто кількість квартир. І вийде в нас 833 тисячі. Якщо в доларах, то більше тридцяти тисяч за квартиру.
У загадці питається: «А що, за тридцять тисяч доларів у Кобеляках не можна купити вже готову однокімнатну квартиру?» Відповідь — можна. Як можна за оті нібито виділені під нібито благі наміри 2,2 мільйона одразу купити вже готові чотири квартири.
Усе це можна. Але ніхто цього робити не буде. Як думаєте, чому? Відповідь, знову ж, очевидна. А тому, що гроші не депутатів, і не міського голови, а ваші. Для них — чужі. А рахувати чужі гроші — погана звичка. От депутати і не рахують.
Це приватники витрачають свої кровні, зароблені чи вкрадені гроші. Тому і рахують. І не купляють за п’ять мільйонів те, що можна купити в десять разів дешевше.
От вам і приклад того, якою є різниця між власним і громадським, між своїми грошима і бюджетними.
Це так — для роздумів. Думаю, що в автора ідеї «Житло для медиків» усе вийде. А потім коронавірус усе спише.
Будьте здорові.
