Читайте також:
На згадку Микола Сенчило подарував збірки гуморесок
Ступивши на рідну землю, вклонилися їй, відвідали місце, де стояла хата їхніх батьків, де вони народилися, провели роки юності і розлетілися…
Відразу ж пішли до сусідки Софії Сердюк, з якою зростали разом, ходили до школи. А ступивши у двір, промовив: «Приймай, сусідко, своїх земляків, бо де не були, а своя земля – найрідніша!».
М. Сенчило зупинився у Пирятині у родичів. Відвідав районну і дитячу бібліотеки. Після теплих спогадів, довгих розмов подарував на згадку збірки своїх гуморесок з авторським підписом «Твори для дітей» та «Вибрані твори», в яких зібрані всі його гуморески. У селі Харківці відвідали могилу батька, посиділи з односельцями за поминальним столом. Відвідали сільський клуб, бібліотеку. У сільській бібліотеці діє жіноче об’єднання «Ластівка», тож Микола Єлисейович зустрівся з жінками, кожній подарував по збірочці «Гостре око» та «Струни серця». Бібліотекар Г. Самбур розповіла про роботу об’єднання «Ластівка», про створення при бібліотеці краєзнавчого куточка-музею.
Сільська гумористка В. Котенко читала гумористичні твори письменника. Були присутні Г. Рябуха, О. Єщенко, О. Литвиненко, Н. Чайковська, С. Сердюк, завідуюча сільським клубом Г. Балацька, бібліотекар Г. Самбур. За чашкою чаю Микола Сенчило розповів свою біографію, про те, як почав писати вірші, гуморески. З теплотою згадував товариша Василя Стуса. Наступного дня М. Сенчило відвідав дитячий садочок, подарував на згадку дітям збірку «Твори для дітей», розповів їм декілька гуморесок.
Надовго в односельців залишиться спогади про зустріч з М. Сенчилом. А на прощання він подарував нові гуморески: «Імпортний борщ», «Цукор від Прем’єра», «Житлова реформа», «Спогади ветеранів».
Додати коментар
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном
