Ветеран розповів правоохоронцям про тяжкі роки випробувань, що довелося пережити в лихі часи війни на шляху здобуття Перемоги. Важкі були спогади. Борис Васильович пройшов усю війну, брав участь у визволенні України і зокрема Полтавщини.
На превеликий жаль на даний час у Полтаві залишилися лише 15 визволителів краю. Сам Борис Лутін нагороджений медаллю за бойові заслуги у битві під Москвою, двома орденами Великої Вітчизняної війни І та ІІ ступенів за визволення Чехословаків та Угорщини, а також орденом «Червоної зірки» за форсування Дніпра.
Зі спогадів Бориса Васильовича за роки визволення Батьківщини на полях битви загинули близько 8 мільйонів українців. Практично вся українська земля була окупована ворогами. Немало лиха від загарбників зазнали і мирні жителі Полтавщини. Жало війни вразило кожну родину України.
Щороку кількість безпосередніх свідків подій Великої Вітчизняної помірно згасає. Тане у літах і вість, яку доносять молодим нащадкам відважні і самовіддані сини Вітчизни, які виборювали Перемогу в ім’я миру і любові.
Наприкінці зустрічі Борис Васильович побажав працівникам міліції міцного здоров’я, успіхів у роботі, мирного неба і зачитав власного вірша:
«Прости, Солдат!»
Прости, Солдат, за то, что на войну
Ушел мальчишкой, жизни не узнавшим,
За то, что в том немыслимом аду
Ты ранен был или считался павшим.
За то, что будто огненной волной
Гроза войны от милой оторвала,
За то, что ты, придя живым домой,
Был вынужден все начинать сначала.
За то, что часто не найдя гнезда,
Где пролетело детство незаметно,
Ты уезжал в далекие края
Растерянным и часто неприметным.
За то, что горя ты хлебнул сполна,
Как говорится, может, целой горкой,
За то, что годы грела грудь тогда
Все та же фронтовая гимнастерка.
Прости, Солдат, за то, что ты в толпе
Сидел без ног на низенькой коляске,
И люди, милосердные в беде,
Копейки клали в старую фуражку.
За то, что и теперь, как и тогда,
Болят незаживающие раны.
Прости, солдат, страну, народ, меня
За все, что было и что будет с нами.
Тематична зустріч, проведена в дусі Перемоги у ІІ Світовій війні, сколихнула серця всіх присутніх і дозволила поміркувати про наше минуле, теперішнє і майбутнє. Яким йому бути, залежить винятково від нас!
