У теплу половину року за статистикою споживачі розкуповують рекордну кількість одноразового пластикового посуду, адже він найзручніший для пікніків на природі чи щоб втамувати спрагу, купивши напій чи квас на вулиці. Целофан, різноманітні полімерні упаковки, пластикові контейнери, одноразові тарілочки та стакани та інші досягнення цивілізації. Вони значно полегшують наш побут, проте, вибір матеріалів з полімерів, представлений на сучасному ринку, доволі великий і не всі із них безпечні для нашого організму, особливо якщо систематично використовувати таку тару не за призначенням.
Так, одні полімери виділяють токсини при контакті з кислотами та спиртним, інші – не витримують високих температур тощо. І хоча миттєве гостре отруєння Вам не загрожує, використання неякісного посуду згодом обов’язково призведе до появи певних хвороб, адже в організмі відбувається поступове накопичення токсичних речовин. Щоб уникнути біди, варто розібратися в особливостях застосування різноманітного посуду.
Загалом пластмасу та пластик отримують полімеризацією невеликих молекул мономерів, «зшиваючи» їх між собою, у результаті чого утворюються дуже довгі молекули. Тож можна сказати, що шматок пластмаси – це одна гігантська супермолекула. Саме тому, вона майже не піддається природньому руйнуванню, тож викинуті «де прийдеться» недбалими споживачами пластикові пляшки, стаканчики, тарілки і таке інше, дуже засмічують нашу землю.
Слід знати, що термін «пластиковий посуд» дуже обширний, адже при його виготовленні використовуються матеріали з різними технічними характеристиками. Міжнародне маркування, яке частіше за все можна зустріти на виробах із пластику, містить трикутник із стрілок з цифрою всередині. Цифра показує на тип пластику.
Як же розшифрувати ці позначки? Найбільш розповсюдженою сировиною для посуду із пластмаси є поліпропілен. Він стійкий до температур до +1500С, використовують його і для виготовлення плівки, у яку загортають заморожені продукти. Для розморожування чи приготування таких продуктів, їх можна опускати в окріп прямо у цій плівці. Проте, зазначений матеріал вразливий до впливу кислот та спиртного. Якщо вживати з такого посуду горілку, він почне виділяти формальдегід та фенол – токсичні речовини, які, окрім всього, ще й негативно впливають на зір.
На поліпропіленових виробах зазвичай ставлять літери РР або ПП та цифру 5. Якщо маркування немає, то цей матеріал можна визначити механічним способом, якщо Ви захочете його зігнути, він лише зімнеться, але не зламається.
Найрізноманітніші ємності та плівку для зберігання холодних продуктів виготовляють із традиційного поліетилену. Його позначають HDPE або ПВД (поліетилен високого тиску) і цифрою 2. Проте варто пам’ятати, що зберігати у такій тарі масло чи маргарин не можна, бо поліетилен не стійкий до жирів.
Пляшки для мінеральної води, соків та олії виготовляють із нового матеріалу –поліетилентерефталату. Це досить інертний полімер, який може витримувати тиск вуглекислого газу. Його позначають абревіатурою РЕТ або РЕТF чи ПЭТ і цифрою 1.
Також для виробництва прозорих пляшок, консервних банок і пластикових контейнерів для продуктів широко використовується бісфенол А (ВРА). Досліди, проведені на мишах, показали, що він дуже негативно впливає на розвиток чоловічих геніталій (діє як жіночий гормон естроген). Більше того, він змінює структуру ДНК, і ця мутація передається спадково.
Ще один дуже розповсюджений у світі пластик для виробництва пляшок та іншої тари для побутових хімікатів - полівінілхлорид (ПВХ). Цей пластик належить до найнебезпечніших і практично не підлягає переробці. Він надзвичайно дешевий. З часом цей матеріал починає виділяти вінілхлорид, який є канцерогенною речовиною, тобто викликає рак. Експерти вважають, що якщо з цього пластику виготовлені пляшки для питної води, то він здатний зберігати нейтральність тільки при відсутності кисню, доки вода зберігає свій первісний хімічний склад. Як тільки пляшку відкривають, вода і пластик швидко змінюють свої властивості. Добропорядні виробники ставлять на таких виробах позначку у вигляді трійки в трикутнику, або абревіатуру PVC. Щоб визначити чи безпечний посуд, натисніть на нього нігтем, на виробі з полівінілхлориду залишиться білуватий шрам. Шкідливу пляшку можна розпізнати і по напливу на дні. Він буває у вигляді лінії чи дуги.
Дуже міцний та інертний полістирол, який, до речі, можна фарбувати у різні кольори. Маркується він літерами PS або ПС, його код – 6. Найчастіше використовується при виробництві піддонів для м’яса і птиці, чашок, сандвіч-панелей. Полістирол отримують в результаті полімеризації стиролу, який є канцерогеном та здатний накопичуватися у нирках та печінці. Тому він може бути вкрай небезпечним, особливо при контакті з гарячим. Проте, тарілочки із полістиролу нерідко використовуються в літніх кафе під шашлик. Тож поївши з такого посуду, крім гарячого м’яса і кетчупа, можна отримати ще й дозу токсинів. Посуд із полістиролу видає те, що він хрустить і легко ламається.
Абсолютно безпечним можна назвати вспінений полістирол, який ще називають пінопластом. Він на 95% складається з повітря, тож має дуже низьку теплопровідність, відрізняється міцністю при розтягуванні, згинанні, стійкий до кислот та спиртів, його можна використовувати у мікрохвильових печах. Вспінений полістирол – абсолютно інертний матеріал, дозволений Євросоюзом для контакту з холодними та гарячими продуктами.
Інші, менш поширені полімери позначають OTHER чи номером 7. Часто до цієї групи відносять і пластик, виготовлений з полікарбонату. При нагріванні, частому митті чи довгому використанні з нього може виділятися бісфенол А, який викликає гормональні порушення в людському організмі.
Тож купуючи пластиковий посуд для мікрохвильової печі, звертайте увагу на наявність позначки «Thermoplast» або «Duroplast», яка свідчить про його стійкість до високих температур. А от замовляючи гарячу булочку, проконтролюйте, щоб продавець не поставив ваше замовлення в мікрохвильову піч на одноразовій тарілочці. Таким чином ви можете отримати не лише гарний сервіс, а й порцію токсинів, що не виводяться з організму. Кому потрібен гарячий бутерброд приправлений канцерогенами?
Стосовно одноразових пляшок варто зазначити, що тара безпечна для зберігання води може бути абсолютно непридатною для утримання в ній інших речовин. Особливо це стосується молока, олії, пива, підкислених напоїв. Контакт з невідповідним середовищем може впливати на полімерний матеріал, з якого виготовлено пляшку. У результаті реакції виділяються токсини, які при потраплянні в організм людини поступово наносять шкоду здоров’ю.
Загалом слід знати, що одноразовий посуд називається так тому, що його не можна використовувати другий раз, але в нашій країні на цей припис часто не звертають уваги. Пластиковим одноразовим посудом намагаються користуватися якомога довше, хоча його неможливо нормально відмити або продезінфекувати не порушивши цілісності поверхні.
Тож аби уникнути проблем із здоров’ям, уважно читайте інформацію на маркуванні продукції та використовуйте її лише за призначенням та тільки один раз (якщо йдеться про одноразовий посуд).
Пам’ятайте, гаряче потрібно класти на тарілки з позначкою РР, а от горілку наливати у стаканчики, марковані РS. І ні в якому разі не навпаки!
На жаль, посуд не підлягає обов’язковій сертифікації в Україні. Виготовляють пластиковий посуд, як правило, за технічними умовами виробника, або привозять із закордону, часто нелегальним шляхом. Тому краще купувати його не «де прийдеться», а у магазинах та обирати продукцію, що має упаковку з належним маркуванням, яке містить інформацію про виробника (який несе відповідальність за свої вироби), найменування виробів, назву нормативного документа, якому вони відповідають, матеріал, з якого виготовлені тощо.
Цікаво, що за даними досліджень, освячена вода зберігає свої цілющі властивості в скляних банках і втрачає їх при зберіганні у пластикових пляшках. Тож в будь-якому випадку краще максимально намагатися оточувати себе природніми матеріалами.
І на останок. Величезну помилку робить той, хто намагається позбутися використаного пластикового посуду шляхом його спалювання. При згоранні більшість видів пластику виділяють діоксин – отруйну і канцерогенну речовину. Особливо токсично вона діє на печінку, репродуктивну та імунну системи, а також нервову і ендокринну системи. Діоксин не виділяється з організму, а накопичується в ньому! Всього ж при згоранні пластику утворюється не менше 75-ти потенційно токсичних речовин! Тому спалювати його без ризику для здоров’я можна лише при дуже високій температурі в спеціальних печах, які обладнані системою відповідних фільтрів. Температура звичайного вогнища набагато нижча від тієї, яка необхідна для безпечної утилізації подібних речовин. Особливо небезпечно палити пластик біля житлових будинків, дач, на городі чи в інших місцях, де цим хімічним «коктейлем» можуть надихатися люди.
Зачекайте, йде завантаження...
