Останні коментарі

... Унтер-офіцер кинувся до виходу, але перечепився через тіло полковника Проскури і впав на підлогу, вдарившись головою об важкий дубовий стілець, на якому щойно сидів. Старійшини трохи збадьоріли, з острахом підійшли до непритомного фашиста і знову прив’язали його до стільця.
Тим часом знадвору залунав гучний неприємний чоловічий голос:
- Костович, ісполняй!
Досі нерухоме тіло полковника здригнулось, злякавши мух, і почало імітувати звуки фанфар. У курінь бадьорим кроком зайшла козацька старшина. Під музику генерали обступили тіло полковника.
Ну Костович як всігда, - іронічно посміхнувся генерал-осавул і витяг з кишені кульочок з орденами і медалями.
Виявилось, що за час лежання на підлозі куреня полковник встиг заслужити з десяток нагород і звання генерала. Спочатку козаки двостороннім скотчем приклеїли до його плечей нові погони, а тоді стали силуватись перевернути його вусами догори, щоб відзначити орденами і медалями. Та зрушити богатиря так і не змогли. Генерал-осавул не знітився і став чіпляти медалі на спину Костовича.
- Спереді все одно вже міста нема, - поясив він. Медалі він прикріплював не рядочками, а квадратом, по периметру спини. Коли дійшла черга до двох орденів - "За любов до мами" і "З Днем Знань" - генерал зупинився. Нагороди треба було прикріпити закруткою зсередини піджака, а зробити це ззаду було ніяк. Осавул знову не розгубився і причепив ордени на себе:
- Мені воно не лишнє буде.
Тим часом унтер-офіцер Яссен прийшов до тями і з острахом розглядав прибулих. "Ці точно стакан водички не подадуть" - подумав фашист. Він сидів тихо і своїм приреченим урочистим виглядом був схожий на жертовного ветерана. Нарешті пильне козацьке око помітило німця:
- О! Дивіться, які у ляха медальки прикольні! Давай махнемся? - Запропонував Яссену генерал-хорунжий. Німець мовчав, з ненавистю дивлячись на рожевощокого офіцера. - Молчаніє - знак согласія! - Резюмував хорунжий, зняв відзнаки Вермахта з фашиста і став чіпляти їх на свій піджак.

От тепер дійсно все про вас зрозуміло.А Я ще мав надію...

...неначе вражений блискавкою, старшина, здалося навіть, перелетів до іншого краю куреня. Він несамовито кричав, тримаючись за запястя правої руки, в якій щойно був наградний "дігтярьов". Але кисті там вже небуло... І кров чвіркала йому в лице. Ще одна мить, і на землі, зовсім близько до вже знекровленої руки старшини, впала голова шамана...
Яссен встиг відчути, як розійшлися шийні хребці шамана під натискком шаблі... він багато разів прокручував цю картину в голові, поки непомітно різав нею пути, які стримували його руки. Зі спритністю тигра що атакує, він відтяв ще одну голову - молодому, ще зовсім зеленому, чиємусь синові, солдату...
курінь перетворився в камеру смерті...
Німець з божевільною гримасою, жадібно облизував чужу кров зі своїх губ. Він ніби смакував нею.
Старійшині-ветерани застигли на місці... Невимовний жах спотворив їхні закривавлені обличчя.
зблідла шаманова голова, все ще з насмішкою останньої миті свого життя, дивилася прямо на старшину, який вже ледь стонав в кутку....

... Старшина зміряв поглядом старійшин, потім шамана, що перебирав в руках якісь кісточки. Старійшини видалися йому приємними, але шаман чомусь вселяв недовіру. Та незважаючи на це, старшина вирішив, що він йому не ворог.
Усім, крім полковника Проскури, стіни куреня були незнайомі, але той не міг вимовити і слова, поскільки міцно притиснувся устами до матінки-землі - так розібрала його втома.
В протилежному кінці куреня старшина розпізнав свій армійський сейф, тому, не говорячи ні слова, повільно піднявся зі стільця і попрямував в його бік, недбало відкинувши ногою мундир полковника, що трапився на його шляху. Ще через крок під підошвою запиленого кирзового чобота рипнув один із полковникових орденів, що відлетів при падінні. Старшина, пошаривши в кишені галіфе, знайшов там ключ від сейфа. За мить клацнув замок і важкі металеві двері зі скрипом відчинилися. Дзенькнуло скло і в руці старшини з'явилися три гранені стакани, в іншій - графин з водою. Стакани він поставив на стіл і налив у них воду. Два підсунув старійшинам, один - шаманові, четвертий узяв сам. Зі стаканом у руці він направився в бік стільця з полоненим. Проходячи біля полковника Проскури спинився на мить, нахилився і вусами полковника зітер з кирзаків пилюку і бруд. Старшина підійшов до унтер-офіцера Яссена і призирливо подивився прямо йому в очі.
- Що, фріц, попався? Тепер ТИ тут зовсім один... - холодно промовив він і підніс до пересохлих губ його стакан з водою. Бранець недовірливо подивився на старшину і спрагло осушив стакан.
- Мєня зовут нє Фріц. Мєня зовут Яссен. - з акцентом, але цілком зрозумілою російською відповів полонений.
- А мені плювати! - заревів старшина і пожбурив стакан в сейф, від чого той з шумом розлетівся на маленькі скельця. Захлинаючись від люті, він вихопив із кобури пістолет, звів курок і направив в обличчя полоненому. В курені знову повисла гробова тиша. Та раптом...

)))__)))

Це вам не 30-i роки

Не ініціюйте відслідковуваних коментарів.

Борисе:"гадом"буду,якщо ти не сам пишеш під ніком "патріот". Посуди сам, який з тебе керівник,за що не брався ,усе закінчується ганебно,а люди страдають. Гомля нормальний функціонер,а ти звичайний мусор.Не ганьбись,займись рибалкою,чи іди працювати до Джежелого.

Нарешті Срібний додумався, а може й дочитався мого коментаря написаного ще весною. Тільки не розумію звідки така сума береться, чи це шоб всим вельможим хватило років на десять жити добре. Не буду повторюватись та на мій не компетентний погляд тисяч 300 вистачилоб.

Якщо владі не байдуже майбутнє людей,то потрібно Н.Гомлю зняти,а на її місце (як і планували)поставити Б. В.Федоренка .

order444 / сьогодні, 10:34 " шо тут не ясного, начислили премію, людина пішла зняла гроші і віднесла ...

Шановні, це тільки я помітив, що це відкрита корупція???? Цими коментарями як мінімум повинні зацікавитись відповідні органи. Чому це посадовцю співробітники віддають зароблені копійки??? Це, що така благодійність? Чи може як при панах, щомісячний податок в скарбницю пана на право працювати? Люди, чому ви це мовчки робите? У нас же є право голосу! Чи може вас все влаштовує???

Ану, шановний, покажіть мені якусь мою репліку, якою я порочив імена наших(ваших?) героїв. Дуже цікаво.

Бій чудовий. Кличко гордість держави як і Шухевич, Бандера. Всим раджу гордитися, а не поливати лайном один одного, показуючи які недоумки. Хтось з Вас захистив аби один раз свою державу, місто чи село в якому проживаєте, вийшовши на протест, акцію, надрукував від свого імені все те, що дума. Навряд. Висновок: за кожну репліку, яка пороче славні імена наших героїв Вас шановні потрібно... Будьте людьми, а не дибілами, які сидячи за компом міркують так, що соромно перед дітьми, яких потрібно навчать патріотизму, любові до держави і звичайно любові до ближнього. Всих зі святом!

Ні. Вони вирішили, що під цими прапорами ходять неонацисти. І не безпідставно.

Посилання на www.youtube.com
Послухайте монстра. Просто кайф.

Так а з унтер-офіцером Яссеном все і так ясно. Ясного осіннього дня у нього стали боліти ясна. Ясне діло, він пішов до лікаря, щоб вияснити причину. Ясночолий грецький стоматолог Ясон оглянув ясна, вніс ясність і пояснив, що їх слід полоскати відваром з ясена і яснотки.

Так ,сиди,читай!Яріку!Колю!Давайте далі!Бредятина зараз в моді.Особливо цікаво про унтер-офіцера Яссена.Розповідайте далі свої відєнія,з притаманною вам глибиною маразму.

За що? А хіба не має за що??? ... А творчість, глибина і фантазія думки!? А епітети та порівняння!? А логіка!?

А сам стиль?!

... За тиждень в ЕХО виходить публікація:
"Голова РПЦ Олександр Ісип провів чергову зустріч із ветеринарами. Говорили про війну з Росією. Воювати до Москви поїхав український боксер Віталій Кличко і в чесному бою переміг Російського Світязя Олексія Вєткіна. Тому ми повинні вкотре подякувати Олексію Лелюку за допомогу.
Тим не менше, виникають сумніви щодо патріотизму нашого боксера, адже під час бою він використовував ворожу російську землю, а після нього говорив з москалями ворожою мовою."

... Все скінчилося. У вухах свистіло від потужних вибухів, обличчя горіло, на зубах відчувався хруст землі. Скривавлену ногу пронизував нестерпний пульсуючий біль. Пил помалу осідав, і вже за кілька митей можна було розрізнити стіну... Стіну куреня. Посеред куреня брудною плямою чорніли головешки давно погаслого жертовного вогню. Поряд, вусами вниз, лежав генерал Проскура.. Під стіною сидів прив'язаний до стільця ворожий полонений унтер-офіцер Яссен. За обгорілим після бою столом сидів товариш старшина, шаман та старійшини. Ніхто не міг вимовити ні слова. Раптом в навушниках радіостанції пролунав тріскіт, і стало чутно приглушену музику: "Всьо нінужним стала сразу біз тібя".

І геній парадоксов друг.В школу,негайно в школу.

Зміна караулу.Колю...

А може там було все так?

Молодий солдатик хотів було звернутися до ветеранів, але натомість швидко і тихо, онімілими губами заговорив до старшини:
- Товариш старшина, вони ж там зовсім одні...
Його слова були сповнені тривоги. Він не знав, як краще почати розмову про актуальні проблеми в житті фронту, тому від нервової напруженості у нього розгублено бігали очі - то з ветеранів на старшину, то зі старшини на ветеранів, його обличчя розчервонілося, а ніздрі роздувалися, як у загнаного жеребця.
Старшина уважно роздивлявся солдата. В його душі вирували емоції, але він не міг собі дозволити їх проявити. Йому хотілося схопити свого "Дєгтярьова" і косити, косити ворога. Але холодний розум взяв гору. Старшина важко сів на стілець, поклавши руку на перемикач радіостанції.
- Кохна до мене! - Громоподібно рявкнув він, і з силою крутнув коліщатко радіостанції.

Коли журналіст із багаторічним стажем робить вигляд, що незрозумів простої метафори, це свідчить про його неспроможність відповісти по суті.