Минулого тижня в залі районного Центру культури та дозвілля третя школа святкувала свій ювілейний день народження.
У суботу в районному Центрі культури та дозвілля відбувся урочистий вечір, присвячений сторіччю Кобеляцької загальноосвітньої школи № 3 І-ІІ ступенів. У вщент заповненій залі зібрались учні та ті, які навчалися в ній багато років тому. Серед присутніх можна було побачити і педагогів, які викладають сьогодні, та тих, які вже на заслуженому відпочинку.
Свято розпочинається о 17 годині. На сцену виносять коровай та кладуть на стіл. Далі з’являються ведучі. Вони зазначають, що в кожного з нас на рідній землі є дорогий серцю куточок, куди ми завжди повертаємося душею. Для багатьох кобелячан цим куточком є школа № 3, яка випустила зі своїх стін багатьох учнів. І хоча школа багато років змінювала своє місцезнаходження та назву, але завжди вона залишалась центром освітнього та культурного життя міста.
Далі ведучі представляють гостей свята. Першим на сцену піднімається голова Кобеляцької райдержадміністрації Анатолій Таранушич. Він вітає учнів та педагогів зі святом.
— Я хочу побажати всім, хто навчається зараз та прийде навчатися в школу пізніше, аби знання та педагогічний досвід передавалися з покоління в покоління. Так було, так є сьогодні, і, я переконаний, так буде і надалі. Мені хотілося б, аби і всі інші школи нашого міста та району могли відсвяткувати такі ювілеї, як і школа № 3 сьогодні, — каже голова РДА.
Слова вдячності Анатолій Таранушич адресує педагогам школи № 3. Адже саме вони зберегли історію навчального закладу та пам’ять про шлях, який він пройшов протягом багатьох років.
— Про те, яким був трудовий шлях педагогів школи, говорить той факт, що зі стін навчального закладу вийшли великі люди: доктори наук, відомі на всю Україну архітектори, будівельники, артисти і просто хороші та щирігромадяни, — каже Анатолій Олексійович.
Насамкінець свого виступу він запрошує піднятися на сцену директора школи Таїсію Масич та вручає їй сертифікат на придбання комплекту спортивного інвентаря, аби діти мали можливість ще більше розвиватися в цьому напрямку.
Далі на сцену запрошують колишнього учня і випускника школи № 3 Миколу Гармаша. Він вітає своїх однокласників, педагогів та виконує декілька пісень. Одну з них, «Червону руту», глядачі в залі виконують разом із ним. Після чого ведучі пропонують усім присутнім разом перегорнути сторінки історії школи з самого початку її створення.
З історії школи
У 1913 році, крім існуючих на той час Успенської, Марії Магдалинівської, Юріївської та Преображеньскої, відкривається кладбищенська церковно-парафіяльна початкова школа № 3. Тоді вона розміщувалася в приміщенні сучасної податкової інспекції. У роки Першої світової і громадянських воєн школа працювала періодично.
Після закінчення воєнних лихоліть і встановлення на Кобеляччині радянської влади в школу пішли діти. Новий уряд відокремив навчальні заклади від церкви і встановив загальнообов’язкове і рівноправне навчання як хлопчиків, так і дівчаток. Викладання велося рідною українською мовою.
Під час німецької окупації початкова школа № 3 не існувала. Після звільнення міста та району від німецько-фашистських загарбників життя нашого краю відновлюється. У 1945-1946 роках почали працювати всі довоєнні школи.
По вулиці Фрунзе, 10 у звичайному будинку була відкрита початкова школа № 3. Там не вистачало парт, класні кімнати були перевантажені, діти писали між рядками газет та старих книжок. Та не дивлячись на труднощі, у післявоєнні роки школи розширялись.
У 1949-1950 роках по вулиці Комсомольській, 17 у житловому приміщенні відкривається семирічна школа № 3, а початкова школа по вулиці Фрунзе стає її філіалом. Летіли роки, життя змінювалось. Із покоління в покоління у школу приходили маленькі дітлахи. Один педагогічний колектив змінював інший. Іван Пасько — останній директор школи, який вів навчальний процес у школі по вулиці Комсомольській. А першим директором школи, яка працювала вже в приміщенні по вулиці Першого травня, була Антоніна Вовк.
Після розповідей про історію школи квітами та гарними словами вітають Івана Паська. А Антоніну Вовк запрошують на сцену, аби вона поділилася своїми спогадами та враженнями. Далі на підмостки піднімаються колишні випускники школи, які закінчили її багато років назад. Один з них — Федір Попруга, ім’я якого відносять до Золотого фонду знаменитих людей Дніпропетровщини. Він є заслуженим працівником сільського господарства та кавалером ордена Трудового Червоного Прапора.
Також на сцені вітають нашого земляка Сергія Підкауру, ім’я якого відоме сьогодні по всій Україні. Для привітань на сцену запрошують педагогічний колектив, працівників та учнів школи. Усім говорять хороші слова, дарують квіти, а артисти — ще й музичні вітання. Завершується святкування, як годиться в День народження, святковим тортом зі свічками та піснею «С Днем рождения».
