Учергове попереджую тих людей, які мають інші погляди на політику і життя, та звичайних недоброзичливців. Усе, що написане нижче, є суб’єктивною авторською точкою зору. Причому, ніхто вам нічого не нав’язує і ні за кого не агітує. Щодо нав’язування — то не до мене, то — до телевізора. Звичайному провінційному журналісту до всемогутнього ящика — як до Києва рачки.
Отже, для початку хочу подякувати і одночасно поспівчувати безіменним героям виборчого фронту. Чомусь думаю, що кандидати, переможці та й інші про них уже забули. Мова йде про тих членів ДВК, котрі попри всі труднощі, незгоди та сумний досвід беруть на себе відповідальність і везуть бюлетені в ОВК. Один із них телефонував у понеділок. І пропонував: «Приїдьте в Карлівку і сфотографуйте та напишіть, у яких кошмарних умовах ми гибіємо в черзі». Чесно відповів чоловіку, що не приїду. Тому що не зможу йому нічим допомогти. А про те, що на ОВК — кошмар, не сумнівався й на секунду. Отже, дякую вам люди за те, що у вас ще збереглося почуття відповідальності і віра у необхідність того, що робите.
Саме на таких, як ви, ще тримається ця нещасна країна. На тих, хто працює, воює і голосує. Навіть усвідомлюючи, що їх безсовісно дурять.
А тепер про суб’єктивні висновки щодо результатів позачергових виборів до парламенту. На них виграли бабло, телевізор та американці. Тим, хто вже повірив у торжество демократії, розрив із «совком», кардинальні зміни у свідомості українців та остаточний поворот у бік Західного світу, пропоную включити «моск» і подумати. А подумайте, шановні, якими були б результати виборів, якби у них взяли участь жителі Криму і Донбасу. Зайшли б у ту Раду і комуністи, і «регіонали». І хто знає, яка б сила здобула більшість. Так що, не потрібно «ля-ля» про докорінні зміни і рішучий розрив із минулим. Тоді вже або визнавайте, що Крим і Донбас остаточно втрачені, або не видавайте бажане за дійсне.
Тепер щодо того, хто ж, точніше, що перемогло на виборах до парламенту. Перемогло бабло вкупі із «зомбоящиком». Уточнюю: у більшості випадків (не у всіх, звичайно) перемогли ті мажоритарники і партії, які вкинули більше «бабосів» у виборчу кампанію. Не буду голослівним, наведу приклади. Причому, це ще не остаточні цифри. Так, згідно з даними, які наводить Дмитро Швидченко, начальник моніторингового відділу Нацради з питань телебачення, із 29 вересня по 5 жовтня кандидати в депутати розмістили на загальнонаціональних каналах 47 годин 40 хвилин реклами. Як відомо, на телеканалі «ІCTV» одна хвилина політреклами коштує 124552,8 гривні, на «Інтері» — 158600, на «СТБ» — 190920, на «5 каналі» — 33259, на «Новому» — 47988. Для порівняння: бронежилет для армії коштує 5 тисяч, шолом — 3.
Абсолютним лідером із витрачених грошей і часу реклами є «Народний фронт» Яценюка. Це того самого «найефективнішого» Прем’єр-міністра, який радить українцям «затягнути паски», попереджає про «замороження» зарплат і пенсій і в якого роздягнена армія. На другому місці — «Блок Петра Порошенка», на третьому — «Опозиційний блок». Зауважте, я не критикую, а просто констатую факти.
Ідемо далі. Візьмемо трійку лідерів виборчих перегонів серед мажоритарників по нашому округу №149. Трійка наступна: Андрій Река, Віктор Лотоус та Микола Чернецький. Трійка цікава, особливо з огляду на те, що місяць тому більшість кобелячан, новосанжарців та інших жителів округу навіть не підозрювали про існування Лотоуса та Чернецького. Андрія Реку, звичайно, знали. Він виграв, він — молодець. Вітаю його з перемогою. Але запитання залишаються. Чи зміг би Андрій Олександрович перемогти, не зважаючи на всю його популярність і заслуги, аби «Народний фронт» не «влив» купу бабла у передвиборчу агітацію? Наприклад, я впевнений, що не зміг би. Приклад: згідно з інформацією, отриманою від засновника «ЕХО», найбільше грошей на піар-компанію витратив саме Андрій Река. За ним ідуть Чернецький та Лотоус.
Тепер — про американців. Результати українських парламентських виборів найбільше задовольняють США та Євросоюз. Американці дуже люблять (і не приховують цього) саме нашого Прем’єра Арсенія Петровича. І саме завдяки йому дають бабло Україні. А ось європейці дуже не люблять (і також цього не приховують) політичну партію «Свобода». І ось націоналісти вже пролітають мимо парламенту. І, напевно, лідер «свободівців» Тягнибок у чомусь правий, волаючи, що його політичну силу «злили». Можливо, це й так. «Свобода» свою місію виконала і стала не надто потрібною. Пам’ятаєте редакційну про підгузки? Думаю, що «злили» «Свободу» навіть не завдяки фальсифікаціям на виборах. Їм просто «бабла» на кампанію не дали. Натомість, дали владу, аби українці побачили, які «підготовлені» кадри рулять обл- та райдержадміністраціями.
Ось такі суб’єктивні висновки. Хоча по всемогутньому телевізору вам інше скажуть.
«На коня» — трішки оптимізму. Усе, що відбулося і відбувається, є закономірним історичним процесом. Нічого унікального в Україні не відбувається. Думаю, що все закінчиться добре. Інший варіант: держава розпадеться на ще менші шматки, аніж зараз.
А на остаточне завершення статті — запит виборця до Андрія Реки. Андрію Олександровичу, будь-ласка, прозвітуйте публічно про ваші витрати на виборчу кампанію, указавши й джерела наповнення відповідного фонду. Крім того, нагадую, що аспірин від Вашого друга і однопартійця Головка отримали не всі кобеляцькі пенсіонери. А є ще й Білики, Бутенки, Сухинівка і так далі.
