Ця редакційна написана після того, як була зроблена фотографія, розміщена нижче. На ній, на світлині, зафіксовані працівники Кобеляцького комунального підприємства «Водоканал» та автомобіль цього ж підприємства, що має виїжджати на аварійні виклики. До машини причеплена польова кухня, чоловіки, у очікуванні чогось, грають у карти. Час проведення зйомки — близько 16‑ї години, четвер, 28 червня 2018 року. Саме в цей день у Кобеляках відзначали День міста. І саме в цей день, а дехто і напередодні, сотні кобелячан залишалися без питної води.
Чому люди були без води? Та тому, що в Кобеляках відзначали День міста. Дивна логічна побудова, на прояв шизофренії схожа, чи не так? Так, якщо не знати передісторію. А передісторія наступна. На міському водогоні сталася аварія. У принципі, абсолютно ординарне явище. Так, аварії траплялися і трапляються постійно, адже водогони були прокладені ще за часів Радянського Союзу і вже давно потребують реконструкції. Про аварійну ситуацію повідомили «Водоканал». Але на ліквідацію прориву ніхто не виїхав. Адже «водоканалівці» в цей час займалися перевезенням польових кухонь та іншими «типовими» для цього підприємства справами.
Чому працівники комунального, тобто, створеного за гроші жителів міста, підприємства, не виконують свої прямі обов’язки? Як чому? Та тому, що так захотів пан Копелець. Не могли ж «водоканалівці» самостійно прийняти рішення не виїжджати на аварію, а сісти в парку, біля польової кухні і грати в карти. Їх за таке з роботи виженуть.
Зараз у Кобеляках взагалі все робиться так, як захочеться, насниться чи примандюриться одній людині — пану Копельцю. Потрібно йому вчергове пустити пилюку в очі і нагодувати голодних «безкоштовною» кашею, придбаною за гроші платників податків, — і інші платники податків сидять без води. Не хочеться йому визнавати недолугість свого чергового проекту (знову ж, втіленого в життя за чужі гроші) — і футбольна команда «Кобеляки» не виходить на гру. Це в нікчемному виданні під назвою «Голос Копельця» вам учергове набрешуть про те, що футбольну зустріч перенесли і так далі, і тому подібне. Насправді ж, просто пан не захотів — і хвутбола не буде. І наплювати йому на глядачів, за гроші яких утримується команда, і на футболістів обох колективів.
Схожа історія і з так званим екопарком. Шуму наробили, видовище зробили, з пофарбованими голубами сфотографувалися. А що далі? Чим тих нещасних тварин годувати, де утримувати взимку, як утилізувати трупи? Про це хтось задумувався? Пану Копельцю на це по–барабану. Він не свої гроші на забавки пускає, а кошти жителів міста. Завтра не виберуть, збере манатки і вшиється на свій хутір. А ось про що думають депутати, які є корінними кобелячанами, яким тут і далі жити, — незрозуміло. Хоча, швидше за все, їм теж по–барабану.
А місто тим часом на очах перетворюється в хутір. Без вуличного освітлення, із дорогами «на рік», напівзруйнованою водомережею, комунальними підприємствами без техніки. І вже майже без «хвутбола».
