Давно ніде не друкувався. Але це не означає, що проблеми мої, моїх рідних і усіх земляків кудись зникли. Ні, вони залишились. Влади міняються, а проблеми, як і антинародна сутність тих влад, залишаються.
П’ять років тому захворів син. Як написано в мережі Інтернет — тяжка невиліковна хвороба невідомого походження. Однією із можливих причин виникнення захворювання вказують застосування антибіотиків, нервові стреси, отруєння хімічними речовинами тощо. Якщо в дитинстві лікар вам прописував антибіотики, а ви їх вживали — це могло б призвести до майбутньої тяжкої хвороби. У Кобеляцькому районі на подібну недугу страждають п’ять осіб.
Відразу після встановлення діагнозу постало питання лікування, отже, придбання медикаментів. Курс лікування протягом місяця коштує п’ять тисяч гривень. Як ви знаєте із оповідок керівників від медицини та чиновників, у них усе є. По телевізору вам показують, як комбайни в полях пливуть, ракети (одна ракета) летять, ситі солдати марширують, судді судять, поліцейські поліцеять, тобто бандитів ловлять.
Сморід позитиву
Особливим позитивом тхне від Кобеляк та району. Під час сесій одне й теж — усі питання на комісіях обговорили, давайте мерщій голосувати. Посміялися, квіти-грамоти один одному вручили та й розійшлися. Точніше, роз’їхалися на джипах. На велосипедах «слуги народу» тільки в брехливому кіні їздять.
Начальник відділу освіти доповіла, що школи «закрили». Але це нормально! Головний лікар доповів, що чергове відділення в лікарні закрили. Але це нормально! Поліція промовчала, що «закрила» чергову кримінальну справу щодо бандитів. І це нормально!
А «слуги» після сесії, набивши сумки харчами із «Маркетопту», роз’їжджаються по всіх усюдах. Хто — в Іванівку, хто — у «Філін», хто — в піцерію. Усі щасливі, що виконали свій службовий та громадянський обов’язок. А на ділі, у лікарню ляжеш — уже не встанеш, у поліцію поскаржишся — аналогічно. Уся система ніби працює на знищення, на руйнацію і при цьому хвалиться тим, що десь щось збудувала, відремонтувала і при цьому, чомусь, «забуває» згадувати, хто заплатив за ці маленькі досягнення. А заплатили прості «сіряки», платники податків. І грошей у влади, як виявляється, «море». То вона бібліотеку десь у закинутому степу за 3 мільйони гривень збудує, то стадіон за десяток мільйонів у Бутенках. То лише мені здається, що краще було б ці мільйони направити на оснащення районної лікарні апаратурою та забезпечення ліками, а у влади — своя думка.
Але повернемося до нашої проблеми. На сторінках «ЕХО» неодноразово повідомляли про проблеми, які виникають у хворих на цукровий діабет із забезпеченням їх безкоштовним інсуліном. Людей буквально тероризують невизначеністю, чи будуть життєво необхідні ліки, чи ні.
Але це ще половина біди. Інсулін із проблемами, але видають. Але ж є ще й інші тяжкі хвороби. І для їх лікування теж необхідні медикаменти.
Я вже писав вище про хворобу свого сина. І про те, що лише на місяць йому потрібно 5 тисяч гривень. Чотири роки ми купляли ліки за власні кошти. Результат лікування був нульовий. Але медикаменти необхідно приймати постійно. От я й написав Прем’єру Шмигалю, щоб необхідний синові та іншим людям перелік медикаментів внесли до списку таких, котрі оплачує держава. Звертався і до Президента Зеленського із проханням посприяти вирішенню питання про фінансування.
Усі мої заяви були переадресовані в Міністерство охорони здоров’я, потім — у Полтавський департамент охорони здоров’я, потім — у місцевий ПМСД. Усі лікарі-чиновники посилаються на те, що дитина має право лише на 50‑відсоткову знижку. Але це сімейний бюджет не рятує, 2,5 тисячі для нас — це теж велика сума.
Нинішня влада перемогла на лозунгах, що попередники були бандитами. Зеленський говорив, що Порошенко любить катувати людей. А чим краща ця влада? Як на мене — нічим.
Довелось мені звертатися за допомогою до наших чисельних депутатів. Почав із обласників. Частина виділили кошти, яких вистачило на один курс «лікування». А від депутата Коваленка я із червня 2020 року відповіді ще не отримав.
«ЕХО» багато пише про досягнення міського голови Олександра Копельця. Я теж бачив, що роблять багато. Бачив, як знімали асфальт із тротуарів і замість нього клали плитку. Знаю, що 600 тисяч витратили на утримання кіз та дикобразів у «Екопарку», мільйон пішов на футболістів. Завдяки невтомній праці влади, міський голова Копелець отримав зарплату в 50 тисяч на місяць Газету друкують за десятки тисяч. Таки досягнень багато. І гроші на них є.
От я й вирішив звернутися за допомогою до міської влади, у якої так багато грошей, що навіть харківських верблюдів взялися лікувати. Ну, думаю, як верблюда лікують, то й на мою дитину дадуть.
І що ж ви думаєте? Написав я заяву 18 червня 2020 року. А 20 липня мені прийшов лист, у яком повідомили, що мою заяву розглянуть. А 6 серпня, тобто через два місяці, міський голова Копелець «повідомив», що допомогу моєму синові не нададуть, тому що «поданий не повний пакет документів». При цьому Копелець не повідомив, які ж саме документи не подані.
Можливо, не подав я документ про відсутність земельної ділянки? Так Копелець знає, що вона відсутня. Тому що відмовив мені і в її отриманні. Немає, сказав, землі в місті. Каже, що й комерційну роздали «любі друзі» під садівництво і городництво.
Тобто, одразу подивитися, «повний» той пакет документів чи «неповний», Копелець і його челядь не могли. Потрібно було два місяці мене мурижити.
Воно то й зрозуміло, Копелець думає виключно про своїх дітей та внуків, а для нас придумує різні причини та ставить умови. А ви думали, що Сан Санич інший, спить і про вас переживає? Ну-ну, дурень думкою багатіє.
Свиням — свиняче
На останок — про те, чому ж цю статтю я назвав «Скотний двір». Є у мене думка про те, що було б добре на базі кобеляцької міської, сільських та інших рад організувати скотні двори. Такі собі підсобні господарства, у яких можна вирощувати свиней, биків, корів та іншу корисну живність.
Адже більшість усіх отих голів та депутатів є вихідцями із села і вони б могли опинитися в рідній для них обстановці. Свині серед свиней — це ж чудово! Ще була б користь — отримували б екологічно чисту продукцію. А головне — «слуги народу» нарешті нажерлися б!
Уявіть собі таку картину маслом. Сидить собі керівник у кріслі міського голови, і захотів він пожерти. І йому навіть у «Філін» їхати не потрібно. Встав із крісла, заколов кабана і жере його на місці.
На базі «Екопарку» теж можна скотину корисну розводити, а не лише виборців. Розвели б свиней, було б м’ясо на дитсадки і школи, для хворих, які голодують у лікарні. Та й начальство нажерлося б «від пуза». «Погано» тільки, що жерли б не лише «копельцеві діти», а й інші. Але подумайте над моєю пропозицією.
