Згадати про видатного російського письменника та мислителя Івана Єфремова примусила реакція декого з наших читачів на дві останні редакційні. А також — зустріч із друзями, на якій у ході неспішної бесіди мова зайшла і про нинішню, нібито енергетичну, кризу. Конкретніше — про небувале зростання ціни на газ.
Одразу хочу перепросити в читачів за певне перенавантаження сьогоднішньої статті цитатами Івана Єфремова. Та, як кажуть, із пісні слів не викинеш, якщо чоловік попереджав людство кілька десятиліть тому, то таки ж попереджав. І його пророцтва збуваються на наших очах.
Хоча, по великому рахунку, я особисто не думаю, що людство вже дійшло до межі вичерпання природних ресурсів. І вважаю, що нинішній «шухер» із газом є просто вдалою спробою багатих додатково нажитися на бідних.
Але все це не означає, що пророцтва Єфремова не збуваються. І що його не потрібно читати, а потім робити висновки і змінювати, перш за все, себе самого.
Ось одне із висловлювань, актуальність якого ми зараз бачимо як в Україні, так і в усьому світі.
«…Покоління, які звикли до чесного способу життя, повинні вимерти протягом наступних двадцяти років, а потім відбудеться найбільша катастрофа в історії у вигляді широко розповсюджуваної технічної монокультури, основи якої зараз наполегливо впроваджуються в усіх країнах.»
Ну й що ми бачимо зараз? А бачимо якраз тріумф глобальної технічної монокультури. Пластмасовий світ переміг. Рулять усякі там хвейсбуки, тік токи, блогери та ютубери, весь світ прив’язали до якихось віртуальних бірж, де по якихось абсолютно мутних схемах встановлюють ціни на життєво важливі для людства речі. Хоча б на ті ж енергоресурси. А для того, щоб заробити собі на хліб насущний, уже не потрібно чесно працювати, виробляти щось корисне для себе та інших. Достатньо знімати на відео та показувати іншим якусь дурню, або й взагалі «майнити» якісь біткойни.
І як закономірний результат — деградація цінностей призводить до деградації усіх людей. Перш за все тих, хто має керувати, приймати рішення.
Ще одна цитата:
«…Усі руйнування імперій, держав та інших політичних організацій відбуваються через втрату моральності. Це є єдиною справжньою причиною катастроф за всю історію, і тому, досліджуючи причини майже всіх катаклізмів, ми можемо сказати, що руйнування носить характер саморуйнування. Некомпетентність, лінощі і пустотливість «хлопчиків» і «дівчаток» у будь-якому починанні є характерною рисою цього самого часу. Я називаю це «вибухом аморальності», і це, на мою думку, набагато небезпечніше ядерної війни.»
І от зараз ми в Україні бачимо, як українці привели до влади саме отаких пустотливих «хлопчиків» та «дівчаток». І чомусь здається, що в усьому світі відбувається щось схоже, до влади приводять людей, які не усвідомлюють тієї відповідальності, що лягла на їх плечі. І в результаті, усі об’єктивні і надумані кризи будуть лише поглиблюватися.
Безумовно, все вище сказане не означає, що «всьопропало». І людство має шанс на те, щоб іти довго і щасливо.
Єфремов і про це писав:
«…Думати, що можна побудувати економіку, яка задовольнить будь-які потреби людини, тенденція до чого пронизує всю західну (американську) та й нашу, у вульгарному і буквальному розумінні «кожному за потребами», фантастику — це недозволена утопія…
…Єдиний вихід — у найсуворішому самообмеженні матеріальних потреб, заснованому на розумінні місця людини і людства у всесвіті, як мислячого виду, абсолютному самоконтролі й безумовній перевазі духовних цінностей перед матеріальними. Розуміння того, що розумні істоти — інструмент пізнання всесвітом самого себе. Якщо розуміння цього не відбудеться, то людство вимре як вид, просто в процесі природного ходу космічної еволюції.»
І тому немає нічого поганого, тим більше — неприродного, у намаганні хоча б частини людей по максимуму відмовитися від «надбань» глобальної економіки і хоча б спробувати повернутися до простішого життя. Повернутися до дідівських хуторів, до простої, власноруч виробленої їжі, до дров і сокир.
Зізнаюся чесно, колись давно, уже й не пам’ятаю, коли, перечитуючи Єфремова, щиро обурювався його висловлюваннями про те, що справжній дядько має вміти нарубати дрів, розвести багаття і вогонь у печі. Мовляв, навіщо все це, якщо є газ, електрика, купа всяких гаджетів та девайсів. Але із перебігом часу та змінами, які відбуваються на наших очах, доводиться міняти і власну думку. І погоджуватися з Генієм. Це зараз «в тренді» дядьки з біцепсами-тріцепсами, машинами-айфонами. Але яку цінність вони, оті дядьки та нікчемні, по великому рахунку, цяцьки, будуть мати, якщо газ, нафта і вугілля таки закінчаться?
А ще Єфремов пояснював, чому потрібно навчати в школах та вузах:
«…Ergo навчання і виховання повинно починатися з навчання психології як історії розвитку людської свідомості. Фізика, хімія, математика — обов’язкові, але далеко не достатні дисципліни для свідомості сучасної людини з її величезною щільністю населення і, як наслідок, щільністю інформації, з неминучим промиванням мізків, необхідним для підтримки поточного соціального устрою.»
Заради справедливості потрібно зазначити, що про необхідність перш за все вивчати психологію і змінювати власну свідомість говорили задовго до російського письменника-фантаста. Говорили дядьки, яких звали Будда, Ісус та інші пророки. Але «вдячне» людство, якщо й не поприбивало їх гвіздочками до хрестиків, то просто спотворило дане ними вчення, набудувало церков, синагог, костьолів та пагод і зробило з віри високоприбутковий бізнес.
І в результаті, ми отримали:
«…небезпечне, отруєне брехливими ідеями суспільство, де цінність окремої людини мізерна і її життя без вагань приноситься в жертву чому завгодно — державному устрою, грошам, виробничому процесу, нарешті, будь-якій війні з будь-якого приводу.»
Погоджуюсь, що ця редакційна є не надто оптимістичною. І буду дуже радий помилятися в своїх судженнях. Поживемо-побачимо. Але сокиру для рубання дров купив уже давно.
