Якщо регулярно дивитися новинні телеграм-канали чи щось аналогічне, то, напевне, можна зійти з розуму. Або й взагалі покінчити із життям.
Адже там ледве не щодня — якийсь «свіженький» апокаліпсис.
Зрозуміло, що ми усі вже чотири роки живемо в стресовій ситуації. Різниця між нами — лише в рівні стресовості.
А тут ще до нашої війни, розв’язаної кацапським старим дурнем, додалася ще й американо-іранська, під ідейним натхненням іншого старого дурня.
Будемо сподіватися, що керівники Китаю та Індії, попри свій теж поважний вік, ще не втратили смальцю в голові і прагнуть увійти в світову історію, як видатні державні діячі, а не як старі ідіоти, що погубили життя мільйонів молодих і розумних.
Та все ж… Якщо зациклюватися на повідомленнях у новинних каналах, то обов’язково виникне відчуття розпачу і безнадії.
Мало того, що Україну щодня бомблять і щодня гинуть наші земляки, незалежно від того, чи вони у військовому однострої чи в цивільному одязі. А тут ще й нафта дорожчає, у кацапів грошей більшає, Інтернету невдовзі не буде, бо кабелі порвуть, ціни на все різко зростуть і так далі, і тому подібне.
Я, інколи читаючи все оце, думаю і бажаю одночасно:
— Та швидше б вони всі оті кабелі для інтернет-зв’язку порвали. Можливо, тоді людському мозку вдасться перепочити від того негативу, що в нього вкладають.
Насправді ж, усе зовсім не так. І кабелі ті не порвуть. І Інтернет не зникне. І нафту як постачали, так і постачатимуть.
До речі, днями розмовляв з мешканцем Шотландії. Запитав, як там у них із цінами на пальне. А він і каже, що на 5-7 відсотків ціни зросли. Для порівняння — в Україні приблизно на 50 відсотків. Було 60-65 гривень, стало – 80-90.
Якось воно цікаво виходить. У Інтернеті — скрізь криза, бедлам і різке зростання ціни, а реальні живі люди говорять про дещо інше.
До чого веду? Та до того, що якщо вже нам і не пощастило жити між двома війнами (тьфу-тьфу-тьфу, хоча б не наврочити ще одну), то, напевне, таки краще й корисніше і для психіки, і для тіла, і навіть для гаманця вийти з Інтернету і жити реальним життям.
Що це? А це — спілкування із реальними, а не тіктоковськими людьми, та ще й бажано позитивно налаштованими, посильна робота на свіжому повітрі, якісь щоденні невеличкі звершення.
Благо у нас в Україні, тим більше — в нашій сільській місцевості, для цього відкриваються безмежні можливості.
Сьогодні витяг із погреба картоплю — молодець! Обрізав дерева — молодець! Розробив город — ще більший молодець!
Дурня, скажете? А ви ніколи не аналізували, про що думаєте під час таких от молодцюватих занять? Я аналізував. Про війну і ціну на нафту точно не думаю.
Війни закінчаться. Розпочнуться нові. Старі дурні здохнуть. Молоді й здорові виберуть собі нових старих дурнів, які пошлють їх на забій.
Але це не означає, що в цьому житті немає місця для радості. Інакше людство давно б зникло. Адже воює воно постійно.
А якби всі просто копали городи, чистили сніг, фарбували дерева…
