Останні коментарі

А контрадмірала таке як вигнали. Лишилося почекати, доки хтось звернеться до Даші з письмовим проханням висвітлити подробиці.
До речі, в ланцюжку "Срібний-Ольшницький-Журавль-Проскура" кожен наступний дєятєль був набагато хєровішим за попереднього. З острахом чекаю імені наступного начальника культури. Гірше за Проскуру важко уявити.

Хоча... навіть знайти людину, шанс максимум 50/50.
"Єліза Мурліза" - як ви гадаєте, допетрає далека родичка на тому кінці дроту, що її племінничка могла себе "наіменувать" таким "кликуном"? Та ще і прописку поміняти, хотя би на пітерську, щоб було круто ))
Питання друге, як ви гадаєте, якими будуть очі родички, як би їй показали тут її племнничку, хоча б на предмет такого "імені" )) І ще це поки що, ще не відкриваючи сторінки, щоб побачила подібне тому що я побачив ))

Можно долго обсуждать "ужасы" социальных сетей, но у них есть свой плюс - человек может общаться со своими далекими друзьями и родственниками, и это будет подешевле, чем звонить.Цены на звонки зарубеж сами знаете какие.

.... вибачаюсь то я так і не закінчив того до чого вів, все перебилося через такі "пригадування" ))

Так ось. Між тим образом у котрому я ту дівчинятину знаю у реальному житті, і тим образом котрий я встиг побачити на сторінці у соцмережі (коли перевіряв роботу нового паролю), шалений контраст, неймовірна різниця. Гадається мені, саме тут і прихована відповідь на питання - у чому секрет захворювання соцмережами. Людина щаслива тоді, і лише тоді, коли вона має змогу бути такою, яка вона є в натурі. Своя сторінка у соцмережі дає можливість розкритися повністю, чи майже повністю. І якщо це так, якщо моє припущення вірне, тоді стає ясно і те, чому дівчата більше за хлопців схильні до реєстрацій у соцмережах, частіше відвідують свої сторінки (у деяких моільники сутками там "висять" - про це нижче), більше ними дорожать (а це факт). Бо саме дівчача сторона більше приховує відрізняння між щоденним самопроявом і своєю реальністю. Саме у дівчачої сторони більше таємниць, більше різнообличчя. А терпіти такі речі, щодня грати "театр", це чи малий груз. Соцмережа - чудова нагода його скинути хоч на якусь мить. Показати те, чого в реалі показувати не можна.

пс: Попросили мене недалекі від мого оточення люди звозити до батьків у Рівненську область, їхали мама і доця. По дорозі із доцьою ми добре і відверто розболталися, так, що мама сиділа на задньому сидінні як миша, ймовірно відчуваючи себе "третьою лишньою" )) А от мобілка, починаючи десь із 8:00 ранку (виїхали в ніч), весь час заважала. Коли я не витримав та спосив - що воно там дзенькає кожні 5 хвилин, та пояснила що у неї мобільник весь час "висить" у контакті. Мовляв там прикольно ))

Класно да?

Подивіться фільм "Черные небеса" (L'AUTRE MONDE).

За депутата припущу 50/50 бо один грець ції новини повсюди хватає. Тільки тут її і нема. А ДТП що у підгорівці, із тих деталів що мені було чути, там взагалі чиновників бізнесменів та інших затичок для ротів не було.

А може просто придавили...?

Хто б що не казав ,а Ярослава Матюхова співає і танцює найкраще ( she is BEST OF THE BEST)

Гребінківщина процвітає!!!

Головне -щоб якість не переросла в кількість,на рахунок числа медалістів,маю на увазі.А так все гуд.Мабуть.

Дашо, в Україні День людей похилого віку відзначають не з 2005 року а з 1991 року. Прочитай відповідну статтю у вікіпедії!

Смерть ментам !

"— Кури дохнуть, собачки дохнуть —...зауважив мер Нових Санжар". Якби ж то Река їм не ДОПОМАГАВ, то вони б і дохли менше!

Задзеленачав телефон, хороший товариш, однокласник до речі. Тут горе на всю сімью, виручай. Доця не може в контакт зайти. Коли вони приїхали, мене не те слово що шокувало, коли я на очах тої дитини побачив реальні сльози!!! Поки я сидів клацав її ноутбук, треба було чути яким гірким був той плач... о матусю рідненька. І також треба було бачити, яким щасливенрьким було те личко, коли пароль був відновленим.

Мені від усього цього робеться страшно. А вам?

Пісню пргадуєте?: "Параллизованы и скованы давно мониторами. И беспомощны с выключением электричества. Награжденные одиночеством."

а за такі висказування можно і схлопотити по-повній ...

Я, до речі, так і не зміг зрозуміти: це щоразу виступають ті самі десятки, що вже виступали, чи це вже відібрані?

У фінал потрапляють семеро з семи. Як гарно продумано.

Оживають потроху, після переляку, соловї та наталки

Воно вже й запізно, та все ж.
Категорично не згоден з висновком спеціаліста з приводу безперспективності статті "Погроза вбивством".

По-перше, розлючений п’яний (та хоч і тверезий) стокілограмовий дядько може вбити дівчину і без ножа. Тим паче Проскура сам люб’язно це підтвердив "Україні Молодій" (цитую):

Посилання на www.umoloda.kiev.ua

По-друге, розмова відбувалася на асфальті біля цегляної будівлі (Проскура теж підтвердив). Мало того, з будівлі РЦКіД по всьому периметру стирчать усякі ступеньки, бордюри, підвіконня, металеві конструкції з гострими краями - все це становило реальну загрозу життю потерпілої.

По-третє, Проскура - людина військова, а значить володіє кунг-фу, джиу-джитсу та іншими єдиноборствами і здатен ліквідувати не лише беззахисну дівчину, а й озброєного бандита.

Крім того, якщо він ще й за руку її тримав - то загроза життю беззаперечна.

П.С. Прикольно, до речі, міліціянти відреагували. Замість негайно ініціювати аналіз крові фігуранта на вміст спирту, вони відправили дівчину подумати до завтра...

Ну шо, побачили? )))

А навіщо ж тепер видумувати? Дякую, що понапрягався. Мені менше роботи. От що значить, коли людині робити нічого :)

Іноді трапляється так, ваше маля забавляється на майданчику з іншими малюками, йому явно не до вас, нІколи )) Дивлячись на нього в середині кожного із вас щось починає прокидатися. Користуючись моментом зайнятості вашого чада, під впливом того самого чогось котре щойно прокинулось, ви приховуєтеся за деревинку що поруч, і майже не належачи самим собі починаєте обіймати одне одного, цілуватися.. вас охвачує. Проходить зовсім мало часу, і випадково ви помічаєте як малий шпіон помітив вас, тихенько став з боку, і стоїть спостерігає.. :) В перший момент ви ніяковієте, але проходить буквально мить, і ніяковіння заміняється зовсім іншим враженням. Ви бачите посмішку на обличчі малечі. Вона така безкопмлексна.. Така не прихована, така відверта, така щира і справжня. У ній ні найменшої краплі "шифра". Це не погляд через затемнені окуляри, він направлений прямісінько на вас, оченята не відводяться і відводитись так не хочуть.. Маля неймовірно щасливе від того що щасливі його тато та мама. Фактично маля поки що ще не розуміє суті того за чим зараз спостерігає, і не знає якими словами це пояснюється, але інтуітивно дуже добре відчуває що це за відчуття :) Тато та мама також розуміють що зараз подарували дитині цю посмішку від щастя - все вийшло взаємно.

Народ шановний. Діти завжди хочуть щоб тато та мама завжди були поруч і не сварилися. Може саме заради цих речей потрібно робити все щоб зберегти сімю? А не за ради грошей - будь вони трикляті разом з тими, хто все життя перво наперво саме ними хворий, кому їх вічно не вистачає. Кому грош, у такому разі, і є самостійно обраною ціною.
Гірко! Будьте щасливі.

1

Повна дурня! Перетворили актуальне обговорення на парад ідіотизму!

Так зареєструйся, хто тобі заважає?