Роза.... при всій до Вас повазі - зізнаюся, більша частина всього що вище х.з. що.
До речі, не поважав би я Вас, не зізнався би. Та зізнався бо вірю що Ви розумна жінка у котрої глузд буде вище над емоціями, аби все вірно зрозуміти. От і довірив Вам таке зізнання. Не розчаруйте мене, плиз.
дякую
Змінено 28.05.2012, 10:57
До речі, не поважав би я Вас, не зізнався би. Та зізнався бо вірю що Ви розумна жінка у котрої глузд буде вище над емоціями, аби все вірно зрозуміти. От і довірив Вам таке зізнання. Не розчаруйте мене, плиз.
дякую
Змінено 28.05.2012, 10:57
0 0
По темі.
А вам не кажеця що люба помилка тексту, це в любому випадку помилка корректора/редактора. Задача журналіста, як на мене, дати статтю, суть, історію, сформулювати склад всього цього, і послідовність його викладення, приємну і зрозумілу для чтива. А уже привести усі ці труди в грамотне текстове написання, і є завданням корректора/редактора. Інакше скажіть мені, якщо журналіст і статтю буде робити, і помилки тексту буде сам виправляти, на кий х. тоді редактори коректори? Із такої позиції виходить висновок, котрий я і пропоную розділити - журналіст лажається якщо стаття про х.з. що. Тіпа не було більше про що написати, наляпали мать його так про що, і т.п.. Випадки текстових помилок, це виключно облажання редактора/коректора.
Тим хто "ЗА" пропоную підняти руку, можна обидві ))
А вам не кажеця що люба помилка тексту, це в любому випадку помилка корректора/редактора. Задача журналіста, як на мене, дати статтю, суть, історію, сформулювати склад всього цього, і послідовність його викладення, приємну і зрозумілу для чтива. А уже привести усі ці труди в грамотне текстове написання, і є завданням корректора/редактора. Інакше скажіть мені, якщо журналіст і статтю буде робити, і помилки тексту буде сам виправляти, на кий х. тоді редактори коректори? Із такої позиції виходить висновок, котрий я і пропоную розділити - журналіст лажається якщо стаття про х.з. що. Тіпа не було більше про що написати, наляпали мать його так про що, і т.п.. Випадки текстових помилок, це виключно облажання редактора/коректора.
Тим хто "ЗА" пропоную підняти руку, можна обидві ))
0 0
Втомлений чуть ни на четвереньках просовуєшся у кімнату, перед самою подушкою вмикаю компік, пробігтися по новинам оточуючого народу. Біжиш очима по переліку статей котрі пропустив, відбірково кликаєш мишкою у окремі закладки, та потім уже по черзі і читаєш.
У кінці звертаєш увагу на автора, а там раз Паршевлюк, знову Паршевлюк...
Авторе, адмін не дасть мені збрехати, він по логах тобі скажить що я не брешу. Усе де я сьогодні лазив Ваші статті. А брешу - одна була копійована звідкись.
Випадково це чи закономірно? Гадаю друге.
Спасибі Вам. Ваші статті не рідко міняють людину.
п.с. Один тільки нюанс є коли читаєш ваші статті. Закурити хочеться. Щось на кшталт тому коли вдала рибалка у тихенькому очереті... Але НІ!
У кінці звертаєш увагу на автора, а там раз Паршевлюк, знову Паршевлюк...
Авторе, адмін не дасть мені збрехати, він по логах тобі скажить що я не брешу. Усе де я сьогодні лазив Ваші статті. А брешу - одна була копійована звідкись.
Випадково це чи закономірно? Гадаю друге.
Спасибі Вам. Ваші статті не рідко міняють людину.
п.с. Один тільки нюанс є коли читаєш ваші статті. Закурити хочеться. Щось на кшталт тому коли вдала рибалка у тихенькому очереті... Але НІ!
0 0
А уявімо ситуацію, що ми маємо можливість виїхати за кордон. Що ми зробили б у цьому випадку?
Влаштую подорож, по приїзду дня три відісплюсь, а потім згукаю друзів подруг на показуху фоток та відео. Не тому що краще ніж у нас, а тому що не так, інакше, і тому цікаво. Адже і навпкаки - у нас також є не місця де фоткаються іноземці, охкають від захвату духу, бо тоже не так як у них.ІМНО - переїздять ті хто зависимий від влади та її політики, і ніяк не може позбавитись ції залежності. Вдома живуть ті кому ці фактори до одного місця, і відповідно не затьмарюють світлої сторони життя, яка також звісно що єсть.
Роблячи висновки з усього почутого, можна сказати, що ми, українці, як ті футбольні вболівальники-глоріхантери, що в перекладі з англійської означає «мисливці за славою».
Роза, я б добавив - за халявною, чужою, яку здобули інші. Типу колорадського жука - ти посадила картоплину, а воно приповзло і зїло. В такому випадку дуже добре що ці "голі хантери" виїзжають. А інакше всі справді виїдуть. І наш народ розвіється по світах. А без нього, зрештою, не стане і України…
Чуть не правильно. Коли виїдуть усі кому варто виїхати, відбудеться класна річ - кількімть перейде у якість (факти котрі ніколи не були сумісними, між котрими завжди писали і будуть писати "або").Дякую.
0 0
Ніякі повір"я не працюють, якщо у них не віреш.
Боги та інші забобони в реалі не існують, і являються нічим іншим як макетами психологічного впливу.
Боги та інші забобони в реалі не існують, і являються нічим іншим як макетами психологічного впливу.
0 0
Хоча... навіть знайти людину, шанс максимум 50/50.
"Єліза Мурліза" - як ви гадаєте, допетрає далека родичка на тому кінці дроту, що її племінничка могла себе "наіменувать" таким "кликуном"? Та ще і прописку поміняти, хотя би на пітерську, щоб було круто ))
Питання друге, як ви гадаєте, якими будуть очі родички, як би їй показали тут її племнничку, хоча б на предмет такого "імені" )) І ще це поки що, ще не відкриваючи сторінки, щоб побачила подібне тому що я побачив ))
"Єліза Мурліза" - як ви гадаєте, допетрає далека родичка на тому кінці дроту, що її племінничка могла себе "наіменувать" таким "кликуном"? Та ще і прописку поміняти, хотя би на пітерську, щоб було круто ))
Питання друге, як ви гадаєте, якими будуть очі родички, як би їй показали тут її племнничку, хоча б на предмет такого "імені" )) І ще це поки що, ще не відкриваючи сторінки, щоб побачила подібне тому що я побачив ))
0 0
.... вибачаюсь то я так і не закінчив того до чого вів, все перебилося через такі "пригадування" ))
Так ось. Між тим образом у котрому я ту дівчинятину знаю у реальному житті, і тим образом котрий я встиг побачити на сторінці у соцмережі (коли перевіряв роботу нового паролю), шалений контраст, неймовірна різниця. Гадається мені, саме тут і прихована відповідь на питання - у чому секрет захворювання соцмережами. Людина щаслива тоді, і лише тоді, коли вона має змогу бути такою, яка вона є в натурі. Своя сторінка у соцмережі дає можливість розкритися повністю, чи майже повністю. І якщо це так, якщо моє припущення вірне, тоді стає ясно і те, чому дівчата більше за хлопців схильні до реєстрацій у соцмережах, частіше відвідують свої сторінки (у деяких моільники сутками там "висять" - про це нижче), більше ними дорожать (а це факт). Бо саме дівчача сторона більше приховує відрізняння між щоденним самопроявом і своєю реальністю. Саме у дівчачої сторони більше таємниць, більше різнообличчя. А терпіти такі речі, щодня грати "театр", це чи малий груз. Соцмережа - чудова нагода його скинути хоч на якусь мить. Показати те, чого в реалі показувати не можна.
пс: Попросили мене недалекі від мого оточення люди звозити до батьків у Рівненську область, їхали мама і доця. По дорозі із доцьою ми добре і відверто розболталися, так, що мама сиділа на задньому сидінні як миша, ймовірно відчуваючи себе "третьою лишньою" )) А от мобілка, починаючи десь із 8:00 ранку (виїхали в ніч), весь час заважала. Коли я не витримав та спосив - що воно там дзенькає кожні 5 хвилин, та пояснила що у неї мобільник весь час "висить" у контакті. Мовляв там прикольно ))
Класно да?
Так ось. Між тим образом у котрому я ту дівчинятину знаю у реальному житті, і тим образом котрий я встиг побачити на сторінці у соцмережі (коли перевіряв роботу нового паролю), шалений контраст, неймовірна різниця. Гадається мені, саме тут і прихована відповідь на питання - у чому секрет захворювання соцмережами. Людина щаслива тоді, і лише тоді, коли вона має змогу бути такою, яка вона є в натурі. Своя сторінка у соцмережі дає можливість розкритися повністю, чи майже повністю. І якщо це так, якщо моє припущення вірне, тоді стає ясно і те, чому дівчата більше за хлопців схильні до реєстрацій у соцмережах, частіше відвідують свої сторінки (у деяких моільники сутками там "висять" - про це нижче), більше ними дорожать (а це факт). Бо саме дівчача сторона більше приховує відрізняння між щоденним самопроявом і своєю реальністю. Саме у дівчачої сторони більше таємниць, більше різнообличчя. А терпіти такі речі, щодня грати "театр", це чи малий груз. Соцмережа - чудова нагода його скинути хоч на якусь мить. Показати те, чого в реалі показувати не можна.
пс: Попросили мене недалекі від мого оточення люди звозити до батьків у Рівненську область, їхали мама і доця. По дорозі із доцьою ми добре і відверто розболталися, так, що мама сиділа на задньому сидінні як миша, ймовірно відчуваючи себе "третьою лишньою" )) А от мобілка, починаючи десь із 8:00 ранку (виїхали в ніч), весь час заважала. Коли я не витримав та спосив - що воно там дзенькає кожні 5 хвилин, та пояснила що у неї мобільник весь час "висить" у контакті. Мовляв там прикольно ))
Класно да?
0 0
За депутата припущу 50/50 бо один грець ції новини повсюди хватає. Тільки тут її і нема. А ДТП що у підгорівці, із тих деталів що мені було чути, там взагалі чиновників бізнесменів та інших затичок для ротів не було.
0 0
Задзеленачав телефон, хороший товариш, однокласник до речі. Тут горе на всю сімью, виручай. Доця не може в контакт зайти. Коли вони приїхали, мене не те слово що шокувало, коли я на очах тої дитини побачив реальні сльози!!! Поки я сидів клацав її ноутбук, треба було чути яким гірким був той плач... о матусю рідненька. І також треба було бачити, яким щасливенрьким було те личко, коли пароль був відновленим.
Мені від усього цього робеться страшно. А вам?
Пісню пргадуєте?: "Параллизованы и скованы давно мониторами. И беспомощны с выключением электричества. Награжденные одиночеством."
Мені від усього цього робеться страшно. А вам?
Пісню пргадуєте?: "Параллизованы и скованы давно мониторами. И беспомощны с выключением электричества. Награжденные одиночеством."
0 0
Іноді трапляється так, ваше маля забавляється на майданчику з іншими малюками, йому явно не до вас, нІколи )) Дивлячись на нього в середині кожного із вас щось починає прокидатися. Користуючись моментом зайнятості вашого чада, під впливом того самого чогось котре щойно прокинулось, ви приховуєтеся за деревинку що поруч, і майже не належачи самим собі починаєте обіймати одне одного, цілуватися.. вас охвачує. Проходить зовсім мало часу, і випадково ви помічаєте як малий шпіон помітив вас, тихенько став з боку, і стоїть спостерігає.. :) В перший момент ви ніяковієте, але проходить буквально мить, і ніяковіння заміняється зовсім іншим враженням. Ви бачите посмішку на обличчі малечі. Вона така безкопмлексна.. Така не прихована, така відверта, така щира і справжня. У ній ні найменшої краплі "шифра". Це не погляд через затемнені окуляри, він направлений прямісінько на вас, оченята не відводяться і відводитись так не хочуть.. Маля неймовірно щасливе від того що щасливі його тато та мама. Фактично маля поки що ще не розуміє суті того за чим зараз спостерігає, і не знає якими словами це пояснюється, але інтуітивно дуже добре відчуває що це за відчуття :) Тато та мама також розуміють що зараз подарували дитині цю посмішку від щастя - все вийшло взаємно.
Гірко! Будьте щасливі.
Науковці впевнені: подружжя часто продовжують терпіти один одного тільки тому, що вдвох жити економічно вигідніше.
Народ шановний. Діти завжди хочуть щоб тато та мама завжди були поруч і не сварилися. Може саме заради цих речей потрібно робити все щоб зберегти сімю? А не за ради грошей - будь вони трикляті разом з тими, хто все життя перво наперво саме ними хворий, кому їх вічно не вистачає. Кому грош, у такому разі, і є самостійно обраною ціною.Гірко! Будьте щасливі.
0 0
Все що ви прочитали у моєму попередньому 27-му коменті є виключно моїм припущенням, і справедливо при умові що інформація приведена за статею та у даній статті, є правдивою.
0 0
Короче. Натарантолити сотню другу третю коментів, із приводу того у кого ймовірно буде довшою піська у цьому змаганні, котре на жаль, скоріше за все таки відбудеться - це для наших нема питань. Тим більше результат буде залежати виключно від вартості найнятого адвоката. Тому що патронів, по великому рахунку, у обох порівну, і все залежить тільки від снайперства юристів при їх вистрілюванні.
В той же час, на справді справа трохи інша.
Проскура. Його я не розумію двічі. Він знає що написана заява, знає що лишнє ляпнув, і в той же час повний ігнор, ніякої реакції. Поясніть мені телепню, навіщо йому уся ця тяганина? У нього навіть зараз, на даний момент, є самий головний, самий цінний козир для таких випадків – зворотна дорога! Для нього нема питань купити шампанське, коробку класних ласощів, підійти до дівчини, пояснити що казанок був готовим в доску, не варив нічого, ляпнув лишнє. Зараз у тверезому стані і здоровому глузді він зрозумів що накоїв лишнє, і жадає вибачення. Усім розборам, відразу, автоматично, покладається кінець, усі все забули, і крапка. А люди тебе ще і поважати будуть, за здатність побачити і визнати свої помилки. Питання перше, чому не скористатися цією можливістю, тим більше коли знову ж, ще не пізно!!! Питання друге котрого я в його поведінці не розумію – він що вирішив тягатися гризтися з бабою? Жесть. Моє запропонування Проскурі, почесати потилицю над сказаним. При умові що він мужик, а не «дружбан морально прнижений».
У пані Ольги Павелець також хочеться дещо запитати. Ольго, Ви написали заяву. Ну допустим. Допустим змогли профінансувати VIP-адвоката, перемогли тяганину. Дайте відповідь на питання, а що далі? Що Ви від цього отримаєте? Які переваги Вам будуть надані? Які привілегії важливі для життя Ви отримаєте? Історію? Відчуття Браво? Ну і шо? Ви цим хворі? Вам це важливо? Повторю питання, припустимо Ви перемогли суд, а шо далі? А тепер уявіть ситуацію іншу, маючи за плечима те що сталося, включаючи ці дві статті у газетці, Ви вийдете до Проскури, і просто скажете йому – живи, я тебе вибачаю. Не хочу опинитися на Вашому місці, але мені у ньому другий розклад карт був би куди ближчим до душі. Це було б куди сильніше. Проскурі, якщо він справді вияветься лох і не поправить ситуацію, і так буде суд самий вищий – це суд усього Кобеляцького суспільства. І не залежно від того виграє він процес над вами чи ні. За це можете не перейматися, історію уже не зітре ніхто. А от за свою медаль і мораль подумайте.
Майте на увазі ще один закон. Спор буде лише у тому випадку, коли ума у обох порівну. Якщо у когось із сторін його буде хоч трохи більше, то навіть найменший розвиток інциденту буде неможливим в принципі.
Моє резюме - трактор в полі дир – дир - дир, хто за що, а я за мир.
В той же час, на справді справа трохи інша.
Проскура. Його я не розумію двічі. Він знає що написана заява, знає що лишнє ляпнув, і в той же час повний ігнор, ніякої реакції. Поясніть мені телепню, навіщо йому уся ця тяганина? У нього навіть зараз, на даний момент, є самий головний, самий цінний козир для таких випадків – зворотна дорога! Для нього нема питань купити шампанське, коробку класних ласощів, підійти до дівчини, пояснити що казанок був готовим в доску, не варив нічого, ляпнув лишнє. Зараз у тверезому стані і здоровому глузді він зрозумів що накоїв лишнє, і жадає вибачення. Усім розборам, відразу, автоматично, покладається кінець, усі все забули, і крапка. А люди тебе ще і поважати будуть, за здатність побачити і визнати свої помилки. Питання перше, чому не скористатися цією можливістю, тим більше коли знову ж, ще не пізно!!! Питання друге котрого я в його поведінці не розумію – він що вирішив тягатися гризтися з бабою? Жесть. Моє запропонування Проскурі, почесати потилицю над сказаним. При умові що він мужик, а не «дружбан морально прнижений».
У пані Ольги Павелець також хочеться дещо запитати. Ольго, Ви написали заяву. Ну допустим. Допустим змогли профінансувати VIP-адвоката, перемогли тяганину. Дайте відповідь на питання, а що далі? Що Ви від цього отримаєте? Які переваги Вам будуть надані? Які привілегії важливі для життя Ви отримаєте? Історію? Відчуття Браво? Ну і шо? Ви цим хворі? Вам це важливо? Повторю питання, припустимо Ви перемогли суд, а шо далі? А тепер уявіть ситуацію іншу, маючи за плечима те що сталося, включаючи ці дві статті у газетці, Ви вийдете до Проскури, і просто скажете йому – живи, я тебе вибачаю. Не хочу опинитися на Вашому місці, але мені у ньому другий розклад карт був би куди ближчим до душі. Це було б куди сильніше. Проскурі, якщо він справді вияветься лох і не поправить ситуацію, і так буде суд самий вищий – це суд усього Кобеляцького суспільства. І не залежно від того виграє він процес над вами чи ні. За це можете не перейматися, історію уже не зітре ніхто. А от за свою медаль і мораль подумайте.
Майте на увазі ще один закон. Спор буде лише у тому випадку, коли ума у обох порівну. Якщо у когось із сторін його буде хоч трохи більше, то навіть найменший розвиток інциденту буде неможливим в принципі.
Моє резюме - трактор в полі дир – дир - дир, хто за що, а я за мир.
0 0
72. Міліція говорить пише:
«Ольга Павелець звернулася до міліції в нічний час,вона сама була не в тверезому стані,вона намагалася відразу написати заяву на вбивцю, як вона говорить Проскуру В.Г »
«Ольга Павелець звернулася до міліції в нічний час,вона сама була не в тверезому стані,вона намагалася відразу написати заяву на вбивцю, як вона говорить Проскуру В.Г »
73. Ольга Павелець пише:
«В аптечці завжди тримаю заспокійливі засоби (робота зобовязує) - тому мала гріх випити кілька ковтків валеріану. Доки добралася до міліції тіпати не перестало, тому мій збуджений стан вони і прийняли за спяніння.»
«В аптечці завжди тримаю заспокійливі засоби (робота зобовязує) - тому мала гріх випити кілька ковтків валеріану. Доки добралася до міліції тіпати не перестало, тому мій збуджений стан вони і прийняли за спяніння.»
Круто діє Валеріана. Оленько ви переконані що саме валеріану пили? )) А перегар валив звідки? Тоже валеріана?
0 0
У мене немає можливості виписувати якусь кореспонденцію взагалі, бо буде незчисленна кількість не отриманих номерів. Поштова скринька відкривається лише раз на рік, мною, щоб помазати петлі на кришці. А тому мій щотижневик лише тут, в мережі.
0 0
